Слово Волині

П'ятниця, 28.04.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Велик-день

Коментувати
2
29.04.2016

Андрій ОВЧАРУК

Зовсім не пам’ятаю моменту, як я навчився плавати. А саме тієї миті, коли відчув, що вода мене тримає, що їй, а точніш - власному тілу та його силі - можна довіритися, і таким чином відкрити для себе щось нове й прекрасне. І з велосипедом було так само. Здавалося б, такі важливі миттєвості, а загубилися в нетрях пам’яті. Проте, я чомусь добре пам’ятаю, як вчився на ньому їздити.

Велики нам із сестрою подарували на моє перше повноліття. Щойно виповнилося шість років і за два місяці мала розпочатися школа, тож попереду було трохи менше шести десятків днів, щоб навчитися їздити.

Чи то моя “Україна” була мені замала, чи то шестирічний я встиг стати для неї завеликим, але “попід рамою”, як спершу починали їздити усі мої сільські приятелі, а також - всі на світі хлопчаки, котрим не дістався “Салют” (а ця модель не мала верхньої рами), я ніколи не катався.

Оскільки ж з сідла до педалів в ті роки я не особливо діставав, то користувався велосипедом, як самокатом. Під гірку штовхав у руках, а з горба спускався, стоячи на педалеві однією лівою ногою. Навіть у хвіртку навчився проїжджати до того, як сів у сідло.

Ця навичка проживалася особливо кайфово і значно пізніше, коли я уже навчився триматися в сідлі і став проскакувати у хвіртку “без рук”. Адже кожний, хто навчився їздити велосипедом і практикував це досить часто, мене зрозуміє - проїхатися бодай сотню метрів не тримаючись за кермо, продовжуючи крутити педалі, нікого не збити і не впасти прагнув навчитися кожен власник цього транспортного засобу.

Падінь також було чимало, деякі з них виглядали особливо видовищно. Найяскравіше, звісно, велосипедист летить через кермо. Нещодавно навіть суворочолий мер Києва Віталій Кличко зробив щось подібне.

Вперше через кермо я перелетів, коли віз на ньому пакунок, котрий і потрапив у переднє колесо. Нашу вулицю тоді саме посипали шлаком - це щось таке гостре і тверде, що залишається після перепаленого в котельні вугілля. Політ перервався, коли я загальмував по шлаку долонями і колінами - згодом довго виколупував його зі шкіри голкою, а за мить після падіння мені на спину упав велосипед. Інерція, перетак її.

Останнього разу, але, ймовірно, зовсім не востаннє, я зробив це повертаючись з Велодня - то таке збіговисько усіх велосипедистів, яке зазвичай проводиться у травні. У цей день автомобілісти страшенно матюкають таких, як я, у соцмережах, а від велосипедистів у місті - мерехтить в очах.

У свою єдину велосипедну аварію я потрапив ще у дитинстві і це було схоже на ДТП за участі двох перших автомобілів Лондона, бо втулився я у велик сестри щойно того ж дня, як вона навчилася на ньому кататися.

Моя “Україна” слугувала не лише для швидкості та вітру у волоссі. Велосипед в селі у 90-х роках ХХ століття був гарним помічником, коли необхідно було відвезти двійко мішків збіжжя на млин, або притягти 40-літровий бідон води від колодязя. Власне, важка робота його і доконала. Після того, як на велику припинили їздити задля розваги і радості, він став ламатися частіше і, зрештою, зіржавів на нитку в нашому садку.

Минуло щонайменше десять років, перш ніж у мене з’явився новий велосипед. Цього разу я подарував його собі сам, викупивши в одного відомого блогера, мандрівника, а віднедавна - ще й популярного автора епатажного та скандального бестселлера.

Велик дає незрівнянно більше свободи, коли допомагає швидко потрапити у такі місця, куди не проїде жодне авто, а пішки йти довго та далеченько, і водночас обмежує її, бо доводиться пантрувати аби його не поцупили.

Втім, я зовсім не веломаніяк. Я не катаюся в дощ чи холоднечу - хіба випадково, але навіть я уже скучив за шумом повітря у вухах, коли несешся крутим узвозом, розтинаючи грудьми пружне повітря, та солодкою втомою ввечері, опісля кількох десятків кілометрів в сідлі. На носі травень, тож час закінчувати цей велосипедний піст - підкачати колеса, змастити механізми.


Сьогодні непоганий день для початку велосезону. Я б навіть сказав - Велик-день.

гарно

2016-04-29, 16:01:27

Гарно Ви, Андрію, пишете. Просто любо й мило читати. (Відповісти)

Ліна

2016-04-29, 17:39:49

Я теж його тут знайшла на "Слові", і став Андрій і моїм улюбленим автором. (Відповісти)