Слово Волині

Субота, 1.11.2014

Всі новини Волині на одному сайті

Забуваючи про Бога – люди вірять у що завгодно

Коментувати
1
11:37 02.04.2012
Забобони - це те, що люди самi собi вигадують,, а потiм у це й  вiрять. У цьому переконують прихожан усіх конфесій їхні духівники. Детальнiше, в дні посту, що триває, розкажемо вам про те, якi марновiрства нинi популярнi серед  людей, i чому вони у це вiрять, питаємо у Вiктора Лiпчика, настоятеля парафiї Покрови Пресвятої Богородицi УПЦ КП у селi Хорохорин Луцького районного деканату, та Лiлiї Бутляр, представниці студії християн-баптистів «Правда PRO».

«Марновiрство, чи забобони, - це одне з вiдступлень від правдивої вiри, її викривлене спрямування, - каже отець Вiктор Лiпчик. - Марна вiра - це приписування таємничої сили речам, яким анi Бог, анi Церква не дали такої сили i влади».

- Якi марновiрства нинi поширенi серед наших людей?

о. Вiктор Лiпчик

- Неправдивi вiрування супроводжували людство протягом усiєї iсторiї. Але в рiзнi часи вони набували рiзної величиниї . Сьогоднi це питання стоїть украй гостро, бо людськi душi спорожнiли у безвiр’ї. Забуваючи про Бога, люди вiрують у що завгодно: нещасливi днi, високоснi роки, числа, порожнi вiдра, чорних котiв, амулети, обереги, зливання воску, викачування яйцями, спалювання льону, лiкування за таємними ритуалами, ворожіння, гороскопи, гадальнi карти, чаклунство, «святi» листи, «святе» тiсто. I це ще далеко не весь перелік. На все те Церква вiдповiдає - грiх. Святитель Йоан Золотоустий проголошує: «Хто вiрує у прикмети, той мислить справами сатанинськими, бо не якiсь речi приносять нам нещастя, а грiховне життя. Як тiльки народиться дитина, скiльки можна побачити речей, вартих висмiювання. Чи то ляльки, чи червона нитка, шпилька, тодi як нiчого iншого не слiд покладати на немовля, крiм Животворчого Хреста». У багатьох оселях можна побачити рiзнi обереги: пiдкови, вiночки, вiнички. На них серед квасолi та кукурудзи, що начебто захищають вiд лиха, - хрест або iконка. Але наявнiсть цих, здавалося б, церковних речей, не надають оберегам святостi. Тi самi хрест, iкона набувають святостi лише пiсля освячення у храмi. Хоча продавцi стверджують, що їхнi обереги освяченi.

Лілія  Бутляр:

- Коли питаєш у людей, чому не можна передавати щось через порiг, не знають. А все тому, що колись пiд порогом ховали померлих родичiв, i тому з поваги до них нiчого не передавалося. Сьогоднi нiхто так не ховає померлих, тому актуальнiсть ця пересторога втратила. Також люди не знають, чому бояться, щоб хтось перейшов їм дорогу з порожнiм вiдром. Виявляється, колись, коли когось бачили з порожнiм вiдром, це ознаменувало, що у криницi немає води. Дiйсно, на той час це означало нещастя. А нинi це не означає нiчого. Пiд час роботи над одним з проектів i заради експерименту я пiшла до жінки, що розкладає на картах таро, перед тим вигадавши легенду. Ворожка повiрила у мою легенду, додала ще й свою, вартiстю 700 гривень. Люди часто звертаються до окультних речей через страх того, що їх чекає у майбутньому. Ворожбити кажуть, що займаються такими справами в iм’я Бога, але у Бiблiї написано чiтко i конкретно, що будь-якi магiчнi дiї в очах Бога є мерзотою. Бог не потребує посередникiв, щоб сказати щось людинi.
- Якi християнськi обереги є правдивими?

о. Вiктор Лiпчик

- Це, перш за все, Божа Благодать, святий хрест, яким ми себе осiняємо, коли перехрещуємося, і який кожен християнин повинен носити на грудях як символ нашого спасiння. Є медальйончики з зображенням Iсуса Христа, Богородицi чи святого, iм’я якого носить християнин. У натiльнiй iконцi може бути вмонтований шматочок освяченого ладану. Його також чiпляють на груди у шкiряних чи полотняних мiшечках. Оберегом є мощовики - це хрест у формi скриньки, що розкривається, або iконка, у яких знаходяться мощi святих угодникiв. Але такi речi мають переважно монахи, владики. Решта речей, яким приписують освячення, прикрашають хрестиками i iконками, - це все вигадки.
Вiкторiя ДАНКА
Коментарі