Слово Волині

П'ятниця, 28.04.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Поміняла Бельгію на Україну

Коментувати
0
17:06 02.05.2016
Старовижівська дівчина Меланія  зустріла свою долю в Німеччині, куди забрали її на каторжні роботи під час Другої світової війни. Там вона вийшла заміж за українського солдата, там вирішили й залишитися по закінченню бойових дій. Тільки один Господь знає, чому не судилося молодим повернутися в Україну. Але їхнє щастя недовго тривало: єдиний син Петрусь був ще зовсім маленьким, коли під час обвалу в шахті загинув його батько. Так  і зосталася Меланія з дитиною на чужині. За Радянського Союзу їй було дуже важко відвідувати батьківщину, а як упала Берлінська стіна, у відносинах між державами настало потепління.

– До переїзду в Україну ми з чоловіком Петром по кілька разів на рік навідувалися в Стару Вижівку, – розповідає Марі-Жозе Максим’юк, невістка Меланії. – Уперше приїхали на Великдень, згодом улітку. Побачивши, у якій матеріальній скруті живуть люди, старалися передавати в Україну одяг, взуття, консерви родичам, знайомим, їхнім сусідам. А коли обоє вийшли на пенсію, вирішили оселитися в Україні. Продали в Бельгії дім і купили не нову хату в Старій Вижівці. Незважаючи на бідність українців, дуже вже припало до душі спокійне і розмірене тутешнє життя, яке неможливо порівняти з неспокійним його ритмом у Європі. Та й з нашими пенсіями, при тому що мінімальна у Бельгії становить більш як 900 євро, можемо у вас жити безбідно, ще й допомагати доньці, адже працювали ми багато, не на одній роботі, і навіть у вихідні, щоб забезпечити родині середній достаток. Чоловік трудився начальником в’язниці, я викладала пошиття одягу й шила сама.

Отож із 2005 року подружжя Максим’юків стало старовижівчанами. Перебудувало на одній із затишних селищних вулиць хату, перевезло з Бельгії всі свої речі, навіть меблі. А згодом придбало ще й будинок навпроти для доччиної сім’ї, в якому вона мешкає, коли гостює в Україні. Біля оселі бельгійців ідеальний порядок: тут і садочок, і квітник, і міні-ставок.

МАРІ-ЖОЗЕ ВИВЧАЛА УКРАЇНСЬКУ… ЗА БУКВАРЕМ

– Я добре розуміла, що жити в іншій державі й не знати її мови є абсурдним, тому з перших місяців перебування в Україні взялася вивчати українську, – розповідає моя співрозмовниця, яка нині досить вправно володіє мовою. – І розпочала це з Букваря, який мені подарували в бібліотеці, – демонструє книгу вже як реліквію. – А допомагала в цьому  колежанка і вчителька французької Тамара Півень. – У Бельгії, відповідно до країн, з якими вона межує, розповсюджені три мови: німецька, французька та нідерландська. Моя рідна – французька, оскільки я проживала біля міста Льєж. Звичайно, в навчанні багато дало спілкування з людьми. Чимало з них стали згодом нашими хорошими друзями та сусідами. А донька однієї з подруг на мою честь навіть доньку назвала подвійним іменем Анна-Марія, що, звісно, дуже приємно.

Нині в Марі-Жозе немає проблем у спілкуванні. В цьому пересвідчилася, коли зайшла мова на одну з найпопулярніших між жінками тем – кулінарію.

СУП ІЗ БАДИЛЛЯ РЕДИСКИ ТА «БЕЛЬГІЙСЬКЕ ПЕЧИВО» ПО-КИЇВСЬКИ

– Якось ми поїхали з друзями до Києва, – згадує Марі-Жозе. – Мандруючи містом, побачили кафе, де пригощають бельгійським печивом. Замовили. І були такі розчаровані. Нічого спільного з бельгійським воно не мало, бо для такого печива у нас використовують навіть спеціальний цукор.

– А  чи смакують вам  українські кондитерські вироби?

– Не зовсім, бо надто солодкі, тому стараюся випікати кекси, печиво вдома сама. Взагалі дуже люблю готувати, тим паче на пенсії часу для цього вдосталь. А наш шоколад, на відміну від вашого, набагато м’якший і ніжніший. Та, може, річ у тому, хто до чого звик?

Марі-Жозе  дуже здивувала, коли розповіла, що готує суп із бадилля редиски. 
Погодьтеся, європейці економно використовують продукти, і не лише тому, що вони в них дорогі, – ощадливість просто-таки в них у крові. 

Для такої страви треба взяти дві цибулини, можна ще трохи цибулі-порею, дві гички з редиски, чотири середні картоплини. Дно каструлі змастити вершковим маслом та олією, покласти порізані цибулю та картоплю, непорізане бадилля редиски, залити літром води і поставити на маленький вогонь. Коли картопля звариться, додати до смаку перець та сіль. Взяти блендер і все легенько збити. В іншій посудині розчинити в теплій воді два кубики «Gallina Blanca». У тарілку класти ложку-дві, до смаку – сметану.

– Така страва готується 20 хвилин, – каже Марі-Жозе, – і називається в нас «велюте». Вона дуже корисна всім, особливо дітям, бо має багато вітамінів. На Великдень смакуватиме, скажімо, запечене філе. Для цього потрібно взяти свинячу або телячу філейку, розрізати її вздовж, але не до кінця. Всередину покласти сир та сало, поперчити, посолити, перев’язати нитками, поклавши під них лавровий лист. На бляшку покласти маргарин і на філе також. Поки м’ясо запікається, поливати його гарячим маргарином з бляшки. Філейку вагою 1 кілограм запікати впродовж 45 хвилин при температурі 180 градусів.

Марі-Жозе радить не зловживати купленими майонезами, соусами та кетчупами, ліпше зробити їх самостійно. А ще розкриває таємницю приготування малинового оцту, дуже популярного в Бельгії. Для цього достатньо залити ягоди звичайним оцтом – і через тиждень продукт готовий. А ще жінка виготовляє  за власними рецептами до м’яса, риби, макаронів та такі соуси, що пальчики оближеш. Радо ділиться своїми секретами, а на одному зі старовижівських весіль частувала навіть жабами по-французьки! Усі смакували і прихвалювали.  

Наталія ЛЕГКА
Фото автора
2017-04-28 20:53:43
Коментарі