Школа-інтернат в Головному вже кілька місяців без директора: причини і можливі наслідки

12:25 09.04.2014
14 березня цього року депутати Волинської обласної ради розглядали питання щодо призначення директора Головненської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Валентини Микитюк. Однак ніякого рішення в результаті не прийняли. Того дня думки обранців щодо цього призначення розійшлися. Навіть більше – вони були прямо протилежними.
Одні депутати висловились за те, що колишні члени Партії регіонів (а Валентина Микитюк серед них) не можуть керувати, і їх треба спочатку пролюструвати. Інші ж наполягали на тому, що не можна плутати професійні якості з політичною приналежністю, мовляв, якщо тимчасово виконувач обов’язків директора Микитюк нормально справлялась кілька місяців зі своїми обв’язками, то чому б її не призначити директором?

Валентина Микитюк в робочому кабінеті 
Врешті, питання залишилось без розгляду. На чергову сесію 25 квітня 2014 року його не виносять взагалі. За нашими даними влада думатиме над цим до 1 червня.
Чому розділились думки депутатів і які кадрові перипетії насправді відбувались і не вщухають досі у відомій школі-інтернаті, з’ясовувала авторка матеріалу.
Принципові моменти
У школі-інтернаті, яка знаходиться в моєму рідному селищі Головне, я не була жодного разу за свої 28 років. Нарешті така нагода випала: вирішила розібратись з ситуацією навколо непризначення обласними депутатами Валентини Микитюк на посаду директора. Перед тим як їхати, навела деякі довідки, поспілкувалась з односельцями та з колишніми жителями. Всі про Валентину Василівну відгукувались схвально, мовляв, людина хороша, розумна і доброзичлива. На моє питання щодо членства Микитюк у Партії регіонів відповідали, що було таке, бо час був відповідний, але яскравою прихильницею регіоналів жінку назвати важко.
Зважаючи на те, що в Луцьку розпочав роботу Комітет громадської люстрації, враховуючи те, що члени Партії регіонів не мали б зараз права займати керівні посади, я була в сум’ятті, бо хотіла для себе з’ясувати, чи дійсно таким принциповим є членство в колишній провладній партії, якщо людина професійна та користується авторитетом і повагою. Адже кваліфікованого директора спеціальної школи-інтернату, як кажуть, днем з вогнем, та ще й в селі. Це дійсно має бути людина і професійна, і авторитетна, і добра, оскільки дітки там важкі, хворі, з особливими освітніми потребами.
Директор як душа школи-інтернату
На подвір’ї школи-інтернату мене зустрічає юрба дітей. Всі чемно вітаються і запитують: «Ви до кого?» Одразу сльози на очі, бо ж я не до них, сиріт та тих, що позбавлені батьківського піклування. «До директорки», - відповідаю. «А, то ви журналістка?» – «Так». «А чому без відеокамери?» – «Я з диктофоном і фотоапаратом», - віджартовуюсь. «Василівни нема, повезла дитину в лікарню», - каже хтось зі старших. 
Тим часом знайомлюсь з милим хлопцем Валентином. Йому 18, прошу сказати мені кілька слів. Але якраз 17.00, звучить дзвінок, всі розбігаються на уроки, Валентин теж, але обіцяє за хвильку вернутись. Дійсно, за дві хвилини він прибігає. «Відпросився?»- питаю.
«Так, сказав, що йду на інтерв’ю».
Валентин Ломакін через кілька місяців залишає інтернат: випускник. Живе тут з першого класу. Далі планує вивчитись на водія в Локачах, купити собі джип, одружитись, мати дітей. В нього є родичі в Ківерцях, допоможуть, та й на рахунку має гроші: на перших порах вистачить. Запитую про директорку Валентину Василівну. «Василівна нормальна, добра, хороша, відпускає на канікули додому, замовляє нам кросівки, одяг. Хоча попередній директор Олександр Петрович теж був хорошим».
А ось і Валентина Василівна з’являється на подвір’ї. Заходимо в кабінет. Т.в.о. директора справляє враження комунікабельної й привітної жінки. У школі-інтернаті працює з 1996 року вчителем української мови і літератури. У квітні 2013 року їй запропонували посаду головного спеціаліста у відділі освіти Любомльської райдержадміністрації. У серпні 2013 року через ряд причин не був продовжений контракт з тодішнім директором Олександром Гегерою. «І мене подали на тимчасового виконувача обов’язків директора, поки знайдуть директора. Але потім якось пішла співпраця, і я вже дев’ятий місяць — тимчасовий виконувач обов’язів», - каже Микитюк. 
Розбір польотів
«Чому ж досі не директор?» - запитую. 
«Через те, що змінилась політична ситуація, змінились верхи, я зрозуміла, що контракт зі мною не дуже хочуть укладати. В принципі, так, напевно, як і з Олександром Петровичем, – вважає Валентина Василівна. - Я знаю, що, наприклад, депутат Валентина Блінова вимагає, щоб мене спочатку пролюстрували, а тоді вже побачать, чи підписувати контракт, чи ні. Але ж закону про люстрацію ще немає. Крім того, я була присутня на засіданні комісії обласної ради з питань духовності, релігій, освіти і науки, культури, засобів масової інформації 16 січня 2014 року: тоді більшість членів комісії підтримали укладення контракту зі мною на три роки. Однак 14 березня під час сесії питання щодо мого призначення взагалі відклали. Думаю, мені тоді могли б відмовити взагалі, якби на підтримку не приїхав колектив школи-інтернату. Це для мене було цілковитою несподіванкою. 
А загалом я ще раніше щось запідозрила, бо після засідання комісії 16 січня запитувала, чи треба мені бути на сесії, коли слухатиметься моє питання. Мені відповіли, що не треба, адже комісія схвалила кандидатуру, а рішення сесії – це лише формальність. Однак перед сесією мені зателефонували і все ж запросили бути присутньою на засіданні. Очевидно, це було пов’язано з останніми революційними подіями в Україні, і керівництво області захотіло бачити того кандидата на посаду директора». 
«Розкажіть про день, коли відбувалась сесія».
«Так, 14 березня на сесії я чекала розгляду свого питання і почула шум в коридорі та знайомі голоси. Коли вийшла в коридор, то побачила, як мої колеги “тримали в облозі” голову облради Валентина Вітра та депутата Романа Карпюка, а збоку за цим спостерігали голова ОДА Григорій Пустовіт та начальник управління освіти Олександр Хомич. Я чула, про що говорили між собою люди. Представники колективу привезли з собою звернення на мою підтримку з понад 130 підписами (у колективі 144 особи – Авт.), зробили кілька копій та пороздавали депутатам. Валентин Вітер, так мені здалось, сприйняв позитивно присутність колективу, натомість депутат Валентина Блінова категорично цього не сприйняла, мовляв, чого вони приїхали і тиснуть на нас, адже тут ще треба все з’ясовувати. 
Колеги просили обласну владу укласти зі мною угоду, оскільки дев’ять місяців я немов зависла у повітрі, а працівники хочуть стабільності. Їм відповіли, що на мене є кілька звернень іншого характеру, мовляв, я непрофесійна та недобросовісна, і що ці звернення від педагогічного колективу. «Але ж ми і є педагогічним колективом», - відповідали люди. Тривала суперечка, депутати посилались на зайнятість, Роман Карпюк сказав, що вони однозначно шукатимуть третю людину на посаду директора. Я сказала, що згідна на таке, але якщо вже приїхав колектив, то скажіть нам, що це за третя людина. Він же нічого сказати не зміг. Натомість Валентин Вітер запевнив, що зараз це питання знімуть, а через кілька тижнів у школу-інтернат приїде спеціальна комісія, яка з’ясує ситуацію і прийме рішення. Тому я сама не можу зараз зрозуміти, ким є: директором чи не директором. То як я можу чогось вимагати від працівників?».

Чи дійсно Микитюк - «підопічна» регіоналів?

 Особливим діткам в інтернаті легше

Що каже колектив

«А те, що була членом “Партії регіонів”, для нас нічого не означає. Статків вона там не нажила, як дехто. То в чому її звинувачувати? І, повірте, якщо треба буде, то ми знову винаймемо автобус, заправимо і поїдемо на її підтримку. Вона не псує настрою, не принижує, готова всім поділитися», - переконує старша медсестра з 45-річним стажем. Тетяна Сташук відкрила секрет, що у т.в.о. директорки виникла ідея підтримати біженців з Криму і поселити 40 дітей у школі-інтернаті, адже якраз стільки місць є вільними. Влада про це знає, однак наразі ніхто не звертався.

Вихователь Микола Солодуха був серед учасників делегації, яка приїжджала підтримати Валентину Микитюк під час розгляду її питання на сесії обласної ради. За словами вихователя, варто взагалі змінювати таку систему, коли зверху призначають нібито професіоналів, потрібно все ж враховувати і думку колективу на місцях, адже людям з цією призначеною особою потім працювати. «14 березня на сесію нас приїхало 25 людей, але могло б бути і набагато більше, просто решта залишилися на своїх робочих місцях. Хоча наступного разу, коли прийматиметься рішення щодо призначення директора, ми знову поїдемо, і, можливо, більшою кількістю на підтримку Валентини Микитюк». Микола Солодуха переповів ту ж історію, яку повідала перед цим Валентина Василівна, зокрема, про звернення з підписами, про відкладання питання призначення та про комісію, яка прибуде в школу. Вихователь розповідає, що Роман Карпюк теж сказав, що має звернення проти призначення Микитюк. (Як нам вдалося з’ясувати, йшлося, напевне, про звернення, яке підписали близько сотні працівників на початку серпня 2013 року і в якому говорилося про підтримку Олександра Гегери та про продовження йому контракту. Тоді працівники ще не знали, хто має бути директором, тому, очевидно, підтримали його – Авт.). «Я не підтримую тих методів роботи, якими користувався Олександр Петрович, і того тиску, який він чинив на працівників. На мою думку, йому не продовжили контракт через непрофесійність по відношенню до працівників школи та непедагогічне ставлення до дітей, але ж ніяк не через попередню приналежність до опозиційної партії (бо в той час він перебував в провладній партії). І коли ми їхали на сесію, ми їхали в першу чергу проти його можливого призначення. Натомість Валентина Василівна користується авторитетом як серед працівників, так і серед вихованців, вона добропорядна, самовіддано виконує свої обов’язки, внесла теплу й затишну атмосферу в роботу колективу, згуртувала людей, чого не було при попередньому директорові», - розповідає Солодуха. На питання щодо ймовірного третього нейтрального кандидата, вихователь зазначив: «А хто знає, яка ця третя особа? Може, вона теж була б хорошим керівником, а, може, й ні. Але ми зараз відстоюємо того керівника, якого знаємо і якому довіряємо. Колектив хоче працювати спокійно, не в напрузі».

Заступник директора з навчальної роботи Руслана Москалюк теж їздила у складі делегації на сесію обласної ради 14 березня. Мотивує вона своє рішення так: «Мені хочеться, щоб у нашому колективі настала стабільність. Оці незрозумілі речі дуже втомлюють і надзвичайно впливають на дітей: діти бачать, що неспокійні дорослі, і їм це теж передається, а вони ж у нас з особливими потребами. Тому хочеться просто спокійно виконувати свою роботу, застосовуючи інноваційні методи, а не бути у вирі політичних перипетій та перемін. Ми їхали за те, щоб нам дали нарешті директора, а, отже, спокій. З Валентиною Василівною працювати легко, немає напруги, вона старається, викладається, дбає про дітей. І коли пішли чутки, що її кандидатура не підходить, ми поїхали на підтримку. Олександр Петрович теж був хорошим дієвим директором, нічого поганого про нього сказати не можу».

Директор Головненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Надія Савош може судити про ситуацію лише збоку, бо не працює в колективі інтернату. Вона каже, що і з Олександром Гегерою, і з Валентиною Микитюк була і залишається хороша співпраця.

Знає Микола Васильович і про членство Гегери у “Партії регіонів”. Розповідає, що він радився з ним, мовляв, вступати в цю партію чи ні. Знав, що якщо не вступить, то, швидше за все, позбудеться посади, але переживав не за це, а за те, що стільки сили і праці вкладено в розвиток школи-інтернату, а тепер все може піти нанівець. Тому й погодився на членство, але було це не зовсім з доброї волі, та й участі в зборах чи будь-яких акціях цієї політичної сили він ніколи не брав.

Чого гріха таїти, регіонали, як могли, залучали до своїх лав якомога більшу кількість людей, особливо з числа керівників у невеликих населених пунктах. Знали, що люди там дорожать роботою і, очевидно, розуміли своє всевладдя. Схожі пропозиції про вступ надходили і селищному голові, і директорці школи, але якось їх ця біда під назвою адміністративний ресурс встигла не торкнутись. Натомість Олександр Гегера і Валентина Микитюк тепер несуть насамперед моральні і психологічні втрати, адже нові політичні реалії диктують нові правила гри, і хто зна, чим це все для них обох може повернутись.

А що стосується школи-інтернату, то таким закладом має дорожити, в першу чергу, обласна влада. І варто було б якнайшвидше відправити сюди комісію, бо подивитись є на що. Все тут викликає захоплення: і блок соціально-побутового обслуговування, де вихованці вчаться готувати, прати і навіть пеленати немовлят, і швейна кімната, і музей вишитих дітьми ікон, і бібліотека, і муляро-штукатурна майстерня, і багато іншого.

Такі ікони вишивають вихованці інтернату

Спортивний зал у майбутньому спорткомплексі 

«У моєму житті було багато всього, але чомусь за останні чотири роки перебування на посаді директора школи завжди лилось стільки бруду, що навіть не знаю, чим я таке заслужив.

Так от, коли спливав перший термін контракту, тоді у 2010 році президентом став Віктор Янукович, і мені «натякнули», щоб я залишив партію «Батьківщина», а я тоді очолював селищний осередок, мовляв, директор школи  має бути безпартійним. Із думкою, що директор має виконувати свої посадові обов’язки, а не займатися політикою, я загалом погодився. Порадився з однопартійцями, вони сказали, що, дійсно, ти  зробиш більше для людей на посаді директора. То ж я вийшов з партії.

Тоді влітку мене ще запросили на засідання профільної комісії депутатів обласної ради, але голоси членів комісії розділилися: три «за» і три «проти», і голова комісії Роман Карпюк сказав, що, згідно з чинним трудовим законодавством, у випадку неприйняття позитивного чи негативного рішення профільної комісії та, враховуючи, що вже двічі попередньо зі мною підписувалися контракти, голова обласної ради зобов’язаний підписати контракт безстроково. Тим більше, що й тодішній начальник управління освіти і науки О.Хомич на засіданні комісії засвідчив, що наша школа – одна з кращих серед таких же обласних установ, що керівник успішно управляє всіма процесами, багато зробив із колективом щодо покращення матеріально-технічної бази, залучає найбільше  спонсорських коштів і т.д.

Ясно, що я міг подати в суд через незаконне звільнення, адже протягом всієї своєї трудової діяльності на будь-яких посадах не мав ні доган, ні стягнень, а мав гарні результати роботи, грамоти, подяки та дипломи, лише за останні декілька років з подачі моїх «друзів» проводилося багато перевірок – і всі вони засвідчували, що грубих порушень не було, хоча і я в чомусь помилявся.  Та люди порадили: от звернешся ти в наш «чесний» суд - і невже ти думаєш, що суддя прийме твою сторону, а не послухає Б.Клімчука? І я відмовився від цієї ідеї.

А те, що після мене поставили Валентину Микитюк, то за цим стояли Борис Клімчук і Олександр Башкаленко. Вона багато років та й зараз очолює місцевий осередок “Партії регіонів”. Але призначати директором її – це просто неприпустимо, вона некомпетентна в організаторських справах школи, дуже брехлива людина.

Було таке, що мене викликали в область і пропонували поставити Валентину Микитюк  заступником  -  це була команда Башкаленка,  щоб зробити їй кар’єру. Але я перед тодішнім обласним керівництвом відстояв норму чинного законодавства: у Валентини Микитюк немає спеціальної освіти, щоб бути заступником: ні управлінської, ні дефектологічної, тому нехай іде вчиться, тоді зможе бути заступником, але вона не захотіла вчитись. Ясно, що й директором в спеціальній школі без однієї з таких освіт  людина не має права призначатися, але “клімчукам” і “башкаленкам” тоді було на це наплювати.

Ще зауважу, що колектив у школі-інтернаті непростий. Але при правильному підході ми досягали високих результатів роботи. Знаю, що не всім подобалась моя принциповість, строгість, адже були випадки, що й звільняв людей з посад, але, повірте, на це були дуже вагомі причини.

Я розумію колектив: він хоче мати директора. Через це люди підписувались на мою підтримку в серпні 2013 року, у березні цього року вони підписались на підтримку Валентини Микитюк.  Депутати обласної ради, за якими останнє слово стосовно призначення керівників комунальних установ, знову висловили свою позицію  - не підтримали затвердження та підписання контракту із Валентиною Микитюк.

Я стою на інших принципах. Моя особиста думка залишається при мені, хоч, може, це й неправильно, я сумлінно виконую свої обов’язки і нікого не чіпаю. До мене й досі телефонують спонсори, меценати, і я їх уклінно прошу, щоб продовжували допомагати дітям і школі. Тому мені дивно, що в селищі за мене взялись кілька людей, які не можуть розібратися насамперед із собою».

P.S. І Валентина Микитюк, і Олександр Гегера покинули “Партію регіонів”. Микитюк показала нам заяву про вихід, датовану 16 березня 2013 року. Гегера написав заяву в 2014 році. Зараз Любомльського осередку цієї партії вже не існує.

Ольга БУЗУЛУК