Слово Волині

Субота, 25.05.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Син генерала-майора воює на передовій

Коментувати
1
29.01.2016

Жанна МАРКОВСЬКА

Нерідко доводиться читати в соцмережах та чути від людей, що якби на війні воювали діти високопосадовців чи генералів, то вона давно закінчилася б. Так-от, не знаю, як діти високопосадовці, але діти деяких генералів нині на передовій. І приємно, що один із них, а саме генерал-майор Володимир Кравченко, син якого зі зброєю в руках захищає незалежність України на Сході, служив у нашій 51-й бригаді. Завжди справедливий, справжній командир та бойовий офіцер, який ніколи не ховався і не ховається за плечима підлеглих. За це його любить і поважає весь особовий склад, називаючи не інакше, як Батею.

Кілька днів тому приїжджав у короткострокову відпустку знайомий, який є кадровим військовим нашої 14-ї ОМБр та командиром одного зі взводів. За його плечима – Савур-Могила, Дебальцеве, Мар’їнка та інші гарячі точки буремного Сходу, де він уже другий рік. Саме від нього почула про те, що син колишнього командира бригади генерал-майора Володимира Кравченка служить на передових позиціях. 

– Випадково зустрівся з цим молодим лейтенантом, коли приїжджали до їхнього місця дислокації, – розповідає військовослужбовець. – Чесно кажучи, молодчага. Весь у батька. Справжній бойовий офіцер. Коли інші генерали ховають своїх дітей, то наш Батя – навпаки. Хлопчисько проходить бойове хрещення з честю. Ніхто ще не сказав про нього жодного поганого слова.  

Принагідно не могла не запитати про ситуацію на фронті. 

– Луплять по нас. Ніякого перемир’я немає, – говорить боєць. – Вороги стягують сили та техніку. Ніколи не думав, що колись мріятиму... про мир. Хочеться повернутися додому з перемогою та живим. Цього всі хочуть. Бо вже втомилися від війни. Колись на Новий рік загадували різні бажання. Тепер воно тільки одне – мирне небо над головою. Та якщо наша влада й далі буде «домовлятися» з ворогом, то війна ще довго триватиме. 

– А як із матеріальним забезпеченням?

– Не знаю, як де, а  ми на забезпечення не скаржимось. Понад те, свіже м’ясо від Міністерства оборони отримали нещодавно. Усім, що маємо, ділимося з місцевим населенням. Проте більшість із них ненавидять нас. Навіть коли заходиш у магазин, бачиш, що продавець відкрито демонструє свою прихильність до «русского мира». Та ми вже звикли до цього і поводимося з ними обережно. Але завжди виникає питання: як з такими «патріотами» побудувати державу? Як взагалі з ними жити на одній землі, за яку гинули й далі гинуть наші хлопці? Та головне нині – вигнати москалів. А з сепарами розберемось потім і навчимо любити неньку Україну. 

Аня Маркович

2016-01-31, 18:04:44

правда (Відповісти)

Çàãðóçêà...