Слово Волині

Понеділок, 18.12.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Подорож до себе

Коментувати
5
17.12.2015

Андрій ОВЧАРУК

Ніколи, чуєш, ніколи не подорожуй. Тобі доведеться прокидатися рано і лягати пізно. Ноги гудітимуть від кілометрів, пройдених пішки. Десятків, сотень кілометрів. Не завжди знатимеш, де заночувати і що будеш їсти. Може статися так, що не знайдеш де спати чи закінчаться гроші. Або нагодують невідомою їжею, приготованою дивними людьми, з химерних складників, у хтозна-яких умовах. Найгірше, що вона напевне тобі сподобається, аж не уявлятимеш, як спинитися.

.....Пустельна дорога до грузинського перевалу Цхрацкаро здавалася безкінечною. Ми вже чимало пройшли пішки, коли почули за спинами деренчання двигуна старенького жигуля. Водійські дверцята відчинилися, і носатий чоловік з кучерявим сивим волоссям запропонував нас підвезти. «А ви куди їдете?» – запитав я, коли авто рушило з місця. «А куди вам треба?» – усміхаючись у вуса, відповів Різо Іванович.

В останньому перед підйомом у гори селі водій зупинився біля якоїсь хати – там на веранді влаштували крамничку. Господиня-вірменка так зраділа раптовим гостям, що схопила по жмені різних цукерок з прилавка і виставила на стіл пляшку «Кіндзмараулі», а ще попросила зачекати кілька хвилин. Вона пригостила нас «справжньою вірменською кавою» – нектаром богів, із п’янким, як бажання, смаком, густою пінкою та ароматом, котрий живе в мені й зараз, багато років по тому. Смачнішої кави я не куштував.

...............................

В очах мерехтітиме від уперше побачених доріг, фасадів, вивісок, ландшафтів, абеток, текстур, дерев і рослин, кольорів, марок авто, облич. Голова тріщатиме від чужих голосів та гучних клаксонів. Мавпа поцупить твій гаманець, окуляри або фотоапарат.

Бодай раз ти обов’язково загубишся. Доведеться розмовляти з випадковими перехожими і порозумітися мовою, якої зовсім не знаєш. Навчишся звертатися до незнайомців, заговорювати першим, запитувати дорогу, приймати та цінувати гостинність, відповідати на ті самі запитання сотні разів.

.....................

Під час найперших відвідин Тбілісі ми швендяли з друзями середмістям, коли я побачив хлопчину – нетутешнього на перший погляд. Хлопець виглядав розгублено, тож я вирішив запитати, чи він, бува, не заблукав.

Проте Діма виявився значно місцевішим за нас, запросив до свого просторого помешкання, цілковито змінив плани нашої подорожі, показав одне з найбільш диких та важкодоступних місць Грузії – прекрасну гірську країну Тушеті. А згодом одружився з однією із наших дівчат. Народили сина, живуть у Нью-Йорку.

............................

Побачиш такі міста і місця, які тобі снитимуться, ввижатимуться, будуть переслідувати потім упродовж всього життя. Ти захочеш повернутися туди, пройтися знайомими вулицями, дворами, парками, стежками, піднятися на гірські хребти, зануритися в озера та ріки, посидіти на берегах морів.

Але понад усе ти жадатимеш податися ще кудись. Адже світ такий великий і різноманітний. У ньому стільки всього досі не баченого, не чутого, не перевіреного на смак, на дотик, на запах, так багато всього ще не прожито. І цій спразі не буде кінця.

....................

У крихітному потязі «Мотаня», який курсує стокілометровою старовинною залізницею і зупиняється біля кожного стовпа, я запитав у провідниці, чи бувають тут якісь джерела або потічки, де я міг би набрати питної води, коли вийду.

Провідниця спершу навіть дещо розгубилася, а тоді каже: «Молодой человек, это Байкал. Здесь везде питьевая вода».

....................

Ніколи не подорожуй на самоті. Інакше тобі доведеться навчитися давати собі раду. Не покладатися на інших. Самому тримати під контролем свій настрій, свої ресурси, можливості, бажання, усе своє життя.

Усе, що ти проживеш і побачиш, залишиться з тобою назавжди. Просочиться в кров, проясніє в думках, впливатиме на вчинки. Чужі люди та місця зроблять тебе ще більше тобою. Навчившись розуміти і приймати інших, ти краще розумітимеш і прийматимеш себе.

.....................

 Якось у Батумі в мене зарано скінчилися гроші, і я вирішив пройти близько 100 кілометрів до аеропорту пішки. Думав, що хто йде, той їсти не хоче. І справді, вода, хліб, шоколад, купання в морі, намет у наплічнику за спиною цілковито забезпечували базові потреби.

Був кінець жовтня, а в цей час у Грузії стають солодкими мандарини. Їх, як і яблука, гриби та віники у нас, продають у селах обабіч дороги. Мандарини ліниво, але гордо, пломеніють у променях субтропічної осені, доки я минаю ятку за яткою, згораючи від бажання здерти цю пахучу шкірку й увірватися в їхню солодку та свіжу середину. Аж раптом просто під ногами помічаю: лежать кілька, такі збентежені, кинуті напризволяще, загублені кимось на узбіччі. Звісно, я з’їв їх, які можуть бути запитання!

...........................

І байдуже, мандруєш ти далеко чи близько. Кожна людина, яку зустрінеш, хай трішечки, але змінить твоє життя, кожна подія стане неоціненним досвідом.

Ніколи не подорожуй, чуєш, ніколи цього не роби. Подорож тебе звільнить і наповнить. Переверне твої уявлення про себе, світ та людей. Навчить діяти і спостерігати.

Подорож може змінити тебе до невпізнання.


Ангеліна

2015-12-18, 14:42:28

О! Це ви... я вас чекала (Відповісти)

Літо

images/nouserimg.png

2015-12-18, 20:11:15

ну от, дочекалися :)

хатня дитина)

2015-12-18, 19:34:11

блін... прочитала... ХОЧУ МАНДРУВАТИ АВТОСТОПОМ!!! але боюся... (Відповісти)

Літо

images/nouserimg.png

2015-12-18, 20:11:48

Спершу всі бояться, а потім попускає ;)

Тут є

2015-12-18, 20:10:51

Надихає!! :) (Відповісти)

Çàãðóçêà...