Слово Волині

Понеділок, 18.12.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Прості чарівні речі

Коментувати
1
07.02.2016

Андрій ОВЧАРУК

Навіть у крихітній кімнатці, де я живу і в якій, крім ліжка, пари поличок з книжками, велосипеда та невеличкого комода з одягом, майже нічого немає, легко помітити безліч безглуздих на перший погляд речей. 

Блискучий патрон від револьвера великого калібру, поламаний скляний перстень із двох половинок, шматок деревини, котра для когось смердить брудними шкарпетками, а мені пахне калиновим джемом, чорна гумка для волосся, настільні ігри, в які близько року ніхто не грав, дерев’яна медаль з марафону Чорногірським хребтом, велетенська металева шпилька, кісточка з хурми, кілька каштанів, округлий зелений камінець, привезений з Егейського моря... 

Навряд чи ці речі можна назвати корисними або ж особливо цінними. Не думаю, що вони залишатимуться такими навіть для мене, коли, наприклад, п’ять років перейде. Гадаю, що в кожного знайдеться купка непотрібного, але чомусь такого важливого наразі мотлоху.  

З іншого боку, я люблю, коли речі, якими користуюся, живуть довго. Коли вони мають історію, беруть участь у пригодах разом зі мною, а якщо навіть доживають віку, то роблять це красиво. Коли з нами трапляється щось дивовижне, після чого ні я, ні вони вже не можемо бути такими, як раніше. 

Мені подобається підтримувати стан та вигляд моїх речей. Зашивати дебелою ниткою наплічника, котрий переносив сотні кілограмів вантажу. Натирати воском мандрівні черевики, які не на одну сотню кілометрів перенесли мене. Дбайливо згортати і пакувати намет, адже він безліч разів захищав від дощу та вітру, ховав від сторонніх очей. Кутати улюблене горня для кави в м’який мішечок. Футляр мені навмисно пошили, після того як попереднє я розбив на пікові його яскравого життя.Тоді був новорічний ранок, а зелене горнятко з вівцею вже встигло побувати в теплих долонях кількох чарівних дівчат, не раз наповнювалося запашною кавою і навіть спакувалося в екстремальну мандрівку засніженими Карпатами. Але потрапити туди йому не судилося. Наплічник упав, а горня перетворилося на сотню тисяч глиняних черепків.

У далекому Китаї воно переродилося та завдяки сприянню однієї милої дівчинки знову мене знайшло. З того часу ми з ним нерозлучні й щодня радісно зустрічаємо чарівні ранки. Має ж бути хоч якась стабільність у цьому скажено мінливому світі. Речей, котрі довго й гарно мені служили, намагаюся позбуватися вчасно і красиво.Вперше я спалив футболку дорогою з гірської країни Тушеті, на перевалі в Грузії, якраз перед безкінечним переходом униз, коли довелося пройти пішки близько сорока кілометрів без їжі та води. 

Одні кросівки поставив поряд зі смітником у центрі Ташкента, а інші підпалив разом із залишками бензину навпроти міжнародного аеропорту Кутаїсі. Чорний дим клубочився впродовж нескінченно довгих 15 хвилин, доки я, трохи злякавшись, марно намагався закрити його собою від очей служби охорони. 

Ще кілька років – і я почесно спалю свій намет і наплічник. Понад те, я хотів би, щоб так зробили і зі мною, коли настане час. А попіл розвіяли.

Є речі, чарівність яких пов’язана з ситуацією. Наприклад термос, дощовик, рукавички, штопор, плед. 

Серед моїх простих, але чарівних речей на особливому місці – картатий шотландський кілт. Уже 10 років я завжди ношу його в подорожах та вдома, не залишаючи байдужими ні пациків з району, ні зустрічних дівчат.

Впевнений, що чарівною може бути яка завгодно річ. Принаймні для кожної  обов’язково знайдеться хтось, кому вдається робити її такою.

Дійсно

2016-02-08, 18:51:37

Дійсно прості. І дійсно чарівні! Дякую за текст! (Відповісти)

Çàãðóçêà...