Слово Волині

Неділя, 20.08.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Мурашки

Коментувати
1
10.04.2016

Андрій ОВЧАРУК

Оце ж побував нещодавно на лекції про історію кохання в Європі, котру читав письменник і філософ Володимир Єрмоленко. Загалом він говорив про те, який історичний шлях пройшло кохання, яку роль у суспільстві відігравало й виконувало. Та куди, зрештою, прийшло і нас з собою завело. Виявилося, що зараз найпридатніший, найбільш вільний для кохання час. І не лише тому, що весна. Просто ніколи досі суспільство не ставилося до кохання так толерантно. Тому якщо кохати, то вже.

Коли з залу прозвучало запитання щодо кохання майбутнього, лектор відповів, що доки ми матимемо наші тіла такими, як вони є, то і кохання існуватиме. Бо хай там як, а це дуже зав’язане на тілесності почуття.

Не знаю як хто, але коли я закоханий, то відчуваю це насамперед тілесно. Всі спроби пояснити свої відчуття так само впираються в сенсорику. Дотик і тіло. Жар у грудях, тремтіння в животі, заніміння кісток, млосність м’язів, затерплі губи. Мурашки.Кажуть, що не існує кращого критерію, коли мова заходить про справжність почуттів. Або є мурашки, або їх немає.

Вони, до речі, не лише в пов’язаних із коханням ситуаціях бувають. Найвідоміші з таких – мурашки з холодними лапками. Ці починають бігти, коли ми чогось жахаємося: власних думок, майбутнього чи якихось небезпечних речей. Мурашки бувають і від адреналіну. Вони дуже відчутні, коли перечеплюєшся і мало не падаєш під час бігу. Адже доки триває ось це «мало-не-падаєш», встигають охопити все тіло мерехтливим жаром. 

Вони можуть раптово заскочити й побігти вздовж спини в момент, коли доречним був би вигук «Еврика!», або після знаходження виходу зі складної ситуації, ба, навіть уже в передчутті цього виходу. Книжки та фільми, розмови, ніжність, доброта, краса природи, архітектури, вчинку, ситуації також можуть спричинити це дивовижне відчуття.

Проте лише закохані мурашки вимащують собі лапки медом, пробираються в кожен куточок тіла і відчуваються так солодко, що аж нестерпно.

В таких обставинах особливої цінності набуває можливість їх приборкання, тобто випасання. Адже, з одного боку, є шия і плечі, спина, груди, живіт, є передпліччя і пальці, є стегна, литки і ступні, є волосся, а з другого – губи, язик, зуби і знову пальці, долоні, обійми, а також усе те незриме світло, що ворушиться навколо, доки вона поруч спить.

Ось я торкаюся її шкіри ледь чутно, змушуючи мурашок метушитися. А торкаючись – підганяю, стримую, завертаю і вказую шлях. 

Ось відчуваю її руки на собі – і тепер уже мої мурашки не просто мурашки. Просто мурашками були до цієї миті, але стали водоспадом, лавиною, цунамі, гравітаційними хвилями.

Якщо бути чутливими, помічати і прислухатися, не боятися, шукати і знаходити, у жодному разі не зупинятися, не полишати спроб, то можна відчути дещо – можливе для кожного, але не всім підвладне – вкрай магічне та неймовірне. 

Одні мурашки на двох. 

Світлана Федонюк

2016-04-10, 18:17:14

АбалдЄнно-чудово відчуто і написано! (Відповісти)