Слово Волині

Вівторок, 16.07.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Чому вчителі не справляються з сучасними дітьми?

Коментувати
8
28.01.2016

Ольга СОЗОНІК, психолог

В рамках одного зі своїх проектів «Teen-Studio- майстерня толерантного спілкування» у січні проводили заняття із форум-театру на тему ненасильницького спілкування для підлітків. Під час проекту довелось відвідати кілька шкіл, щоб проінформувати про заходи проекту та зібрати контакти учасників. 

Одного разу під час візиту до класу (що відбувся уже після дзвінка на урок) спостерігала за тим, що одна учениця все ще продовжувала займатися власними справами у смартфоні, ігноруючи прохання вчительки зосередитися на темі уроку. На повторне зауваження дівчинка зреагувала дуже бурхливо, повідомивши увесь клас і вчительку про те, що вона перевіряє свою електронну пошту. Цей випадок мене обурив і в душі я поспівчувала вчителям, котрі займаються навчально-виховним процесом таких ділових учнів.

У той же день, чекаючи початку вистави форум-театру, мала спілкування із соціальним педагогом однієї зі шкіл Луцька. Вона висловила цікаву думку: «Чимало вчителів, особливо тих, котрі працювали уже багато років у школі говорять про те, що сьогодні діти інші. І, навіть маючи великий стаж роботи у школі, багато вчителів зауважують, що їм уже важко зрозуміти «цих» дітей. Вони «не такі, як колись» – у них інше нове мислення». Це була відповідь на моє запитання: «Чому вчителі не справляються із дітьми?».

Вистава форум-театру

Потім розпочалась вистава форум-театру, в якій Руслана Порицька разом із командою акторів спонукала учнів до пошуку відповідей на теми поведінки у трикутнику «нападник-жертва-спостерігач». Я також сиділа збоку на подушці і спостерігала за хлопчаками, котрі час від часу чекали від мене підказки, і піднімали руки із захопленням давали відповіді на гострі питання гострої теми. Ще біля мене сиділи «порушники дисципліни», котрі обговорювали свої актуальні плани на вечір, але вони стихали і включались у процес обговорення, коли звучали питання із їх шкільного життя. Їм не робили зауважень. А вони слухали. У двох хлопчаків, які давали інтерв’ю для місцевого телебачення світилися очі. Після розмови із журналістами вони повертались із відчуттям важливості себе і важливості своєї думки. По завершенню дійства підлітки не хотіли покидати театр і просили продовження тренінгів, вистав та запрошували в гості у школу, запитували у нас, які ще проекти у нас готуються. Я переконана, що вони поділяться знаннями, питаннями, проведуть дискусії із своїми друзями щодо теми проблематики насилля у підлітковому колективі. Із власного бажання, задовольняючи власну цікавість. Ось так їх процес усвідомлення нових речей відбудеться у «самостійному режимі».


Творчий підхід до навчання або як зберегти нервову систему вчителя?

На мою думку, творчий підхід до навчального процесу – є однією із можливостей до виховання сучасних підлітків. На сьогодні діти мають доступ до грандіозних об’ємів інформації, тому їм практично уже непотрібно теоретичних пояснень. Сучасних дітей, котрі уже готові до самостійного пошуку знань, потрібно навчити визначати, які знання їм необхідні, знаходити їх, фільтрувати, структурувати і використовувати інформацію на власну користь. Крім того, важливо навчити їх знати себе – свої емоції, свій характер, темперамент, цілі, мрії, здібності, потреби. Адже у цьому грандіозному потоці інформації та можливостей сучасна дитина досить легко втрачає сенс самої себе. Так починаються незрозумілі переписки, читання «шкідливої інформації», мода на поведінку «в стилі американських підлітків», агресивне спілкування та неповага. Зі своєї сторони батькам також досить складно втрутитися у цей процес, адже вони також із «іншої ери», де все було стабільно, регульовано і передбачувано. І така дитина приходить у школу. Сідає за шкільну парту. І ХОЧЕ вчитися. Така дитина дійсно спрагла до нових знань і структурування інформації. А шкільна система працює ще за традиційною схемою, згідно затверджених стандартів, де вчитель – єдине надійне джерело знань та інформації. Він же є головною особою у навчальному процесі. І це реальність сучасної освіти.

У такому навчальному процесі важко усім. І вчителям перш за все. Часто їм доводиться слухати критику зі сторони батьків, засобів масової інформації та керівництва. Ще існує затверджена система, котра регулює увесь навчальний процес. І потрібно бути в її рамках. І в такому режимі, не знаю, чим потрібно себе підтримувати або, яку любов мати до учнів, щоб вчителю вдалось уникнути «професійного вигорання» і зберегти хоч трішечки сили для себе і для своєї сім’ї.

Як вчителю зберегти свою нервову систему? Або творчі методи – як альтернатива у навчально-виховному процесі.

У кожного педагога є арсенал творчих інструментів роботи – малюнок, графіка, фотографії, театр, фільми, журнальні статті, музика, газетні вирізки, афоризми, мультфільми, власний життєвий досвід і власні помилки. Застосовуючи їх у своїх роботі, можна із легкістю привертати увагу підлітків до будь-якої теми навчально-виховного процесу. І при цьому зберігати свою енергію. Для себе та для добробуту своєї ж сім’ї в першу чергу. І глобально - для виховання здорового суспільства в цілому. Звичайно математичні формули неможливо пояснити кольоровими олівцями (хоча, хто його знає?), але про явища природи можна говорити на основі фільмів, поняття про біологічні системи можна досліджувати на природі та використовувати кольорові схеми взаємозв’язків. При цьому розвивається мислення та емоції не тільки учнів, а й самого вчителя. Проявляти творчість у навчальному процесі – це насичувати себе емоціями, додавати енергії, дивувати себе своїми ж можливостями. А радість учнів та схвальні відгуки про урок – це ще додатковий заряд позитиву, який виправдовує затрачений час та сили. І, який повертається у сім’ю, передається рідним. І мама-вчителька повертається додому не настільки виснажена. Звичайно вибір в руках самого вчителя-професіонала, яким методами користуватися. Тими, що зберігають його сили і енергію. Або стандартними, які є зручні і давно відомі.

Хоч це на початках досить непросто, але використання творчого підходу до навчання дає свої результати. Як учням, так і самим педагогам. На своєму досвіді. Під час підготовки до участі у форум-театрі, я говорила із підлітками про поняття «насильство», «агресор», «жертва», «спостерігач» за допомогою кольорових фломастерів та кольорового паперу. Учасники проекту обирали колір і форму ліній, якими вони зображали «насильство». Потім вони пояснювали, чому провели саме таку лінію, намалювати саме таку форму. Зусиллями групи учні досліджували поняття насильства і самі сформували його визначення. Можливо «не так як книжка пише», але вони зрозуміли його суть. А що важливіше – розуміння і здатність ідентифікувати? Чи завчене визначення?

Обговорюючи ролі, «агресора», «жертви», «спостерігача», ми використовували паперових чоловічків, котрі навіть не вирізали, а виривали із паперу. З одного боку, навчання. З іншого сам процес виривання із паперу – теж соціально-прийнятна форма і непомітна форма виплеску негативних емоцій, які підлітки назбирали протягом навчального дня. А в результаті виявилось, що паперова-людинка «жертва» значно більша за розмірами за паперову-людинку «агресора». Чому так? Під час обговорення у групі учні самостійно зробили висновок, що у жертви є можливості попросити про допомогу, що жертва – має силу, більшу чим агресор, що жертва не повинна мовчати і що у переважній більшості вона значно сильніша духом, чи агресор. Все просто. Досить грайливо і неформально. А висновки важливі.

Крім того. Якщо говорити про саму тему насильства – вона жахлива. Жахливі речі, події, які пов’язані із цією темою. Що робить наш мозок у випадку обговорення «жахливих речей»? Щоб захистити себе від «поганих» картинок, наш він блокує нас від сумних фактів – ми не хочемо говорити про печальні наслідки насильства, усіма можливими способами говоримо, що ця тема десь далеко. А коли серйозна тема подається «несерйозними методами», то висновки і обговорення стають можливими і наша свідомість не блокується і сприймає життєво-необхідні знання.

Форум-театр як приклад творчого виховного процесу.

Форум-театр – методика інтерактивної роботи із різними категоріями населення. Цей вид театральної гри спрямований на пошук рішень соціальних проблем. Форум-театр не пропонує готові рішення, а спонукає шукати відповідні на поставлені під час вистави самостійно кожного окремого глядача.

До створення спектаклю форум-театру залучаються професійні актори, котрі розігрують на сцені соціально важливі теми. Кожного разу дійство форум-театру має відкритий кінець. Звучить голос ведучого: «Стоп гра!» і актори «спускаються» зі сцени, та ставлять на своє місце глядачів, котрі говорять про свої почуття у ролі дійових осіб на сцені. Глядачі мають можливість почути їх. Ведучий організовує спілкування із глядачами залу, котрі дають відповіді на запитання, рекомендації, відстоюють позицію героїв або навпаки засуджують її. При цьому кожен має право на свою відповідь і на своє запитання. Під час форум-театру відбувається пошук усіх можливих рішень та програється перспектива розвитку ситуації залежно від прийнятого рішення. Також своїм запитаннями або підказками глядачі можуть змінювати думку героїв, котрі стоять на сцені. Для когось із учасників такої взаємодії це може стати прикладом рішення, яке може мати місце і в реальному житті. Під час форум-театру сцена – це не просто сцена. Це маленьке життя, в якому можна бути не просто спостерігачем, а й змінювати розвиток подій. Така взаємодія вселяє віру у себе – і кожен учасник виходить після дійства із розумінням, що усі ми граємо різні ролі у житті, але ролі обираємо ми самі, а не наші батьки, вчителі, рідні. Відповідно, обираючи ролі, ми стаємо не лише акторами, а перетворюємось у творців-режисерів власного життя. І вибір завжди за нами – здатися і впасти чи докласти зусиль і рухатися далі. Йти протоптаними шляхами. Або додати творчості у своє життя і здивувати самих себе. 

колишня вчителька

2016-01-28, 11:02:06

вчитель - раб програми і контрольних зрізів знань. Якість роботи вчителя зараз визначається за сумнівними критерями і показниками. А шкільні програми перенасичені зайвою інформацією, якість тестів сумнівна. Повна зміна підходу до шкільного навчання - вимога часу,а постійні реформування освіти без притомної стратегії - втрата часу для цілого покоління наших дітей... та, мабуть, і не одного покоління, на жаль (Відповісти)

Ольга Созонік

images/nouserimg.png

2016-01-28, 11:26:01

Згідна із Вами, що програма не зміниться за 1 день, тиждень або рік. Але думаю, що варто робити те, що у наших руках - висловлювати свою думку, випробовувати хоча б інколи нові підходи до навчання, говорити із батьками.... Вірю, що якщо кожен зробить маленький крок, то разом це уже буде сила... Від цього залежить майбутнє наших дітей, які будуть розбудовувати або руйнувати свій світ, свою країну..

Ольга Созонік

2016-01-28, 11:34:21

Думаю, що навіть ваш коментар до статті - це уже маленький крок до зміни на краще. Дякую за виявлений інтерес до теми. (Відповісти)

Оксана

2016-01-28, 12:21:37

Форум- театр виявився дуже цікавим, творчим підходом до взяємодіі з дітьми. Дякую за його ідею та організацію. (Відповісти)

Ольга Созонік

images/nouserimg.png

2016-01-28, 13:13:01

Оксано, дякую за зворотній звязок - бо ми також експериментували разом із Русланою Порицькою. У лютому поділимось досвідом реалізації проекту на зустрічі із педагогами міста Луцька. Приєднуйтесь!

Марія

2016-01-28, 23:35:49

багато залежить від батьків, чих діти зараз підростають... Вони вже бачать різницю у ставленні у державих садках та альтернативних дитячих закладах. Багато з молодих мам уже не хочуть, аби їхня дитина йшла до, скажімо так, класичної школи з залишеною нам у спадок і далеко не реформованою якісно системою радянської освіти. З"являються пропзиції альтернативної шкільної освіти... Здорове ставлення починає пробивати собі дорогу. Ваша ідея з театром - це важливий крок вперед у формуванні нових підходів. Батьки відчують різницю. Різницю відчують і діти (Відповісти)

Марія

2016-01-28, 23:35:52

багато залежить від батьків, чих діти зараз підростають... Вони вже бачать різницю у ставленні у державих садках та альтернативних дитячих закладах. Багато з молодих мам уже не хочуть, аби їхня дитина йшла до, скажімо так, класичної школи з залишеною нам у спадок і далеко не реформованою якісно системою радянської освіти. З"являються пропзиції альтернативної шкільної освіти... Здорове ставлення починає пробивати собі дорогу. Ваша ідея з театром - це важливий крок вперед у формуванні нових підходів. Батьки відчують різницю. Різницю відчують і діти (Відповісти)

Ольга Созонік

2016-01-29, 09:43:16

Згідна із Вами стосовно батьків. Але, на мою думку, тут виходить замкнуте коло - батьки агресивно ставляться до вчителів, котрі просто втрачають сили. І навпаки вчителі говорять, що у всьому винні батьки. А причина у тому, що змінився час і змінились діти. І змінюватися потрібно нам. Мені здається альтернативна освіта - це на даний момент вихід, допоки держава не почне впроваджувати зміни. Хоча із альтернативною освітою теж потрібно бути обережним - у країнах Європи зараз серед молоді панує повна вседозволеність, тому що освіта виховувала у них почуття свободи. (Відповісти)

Çàãðóçêà...