Слово Волині

Неділя, 20.08.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Про щастя і «але»

Коментувати
6
30.03.2016

Ната ТОЛМАЧОВА

Чого це ти така щаслива? Чого так усміхаєшся? – скільки разів я чула такі питання. Якби ж я знала.. Якби ж то я знала, яке воно - канонічне щастя. Якби ж то хтось дав нам рецепт.

Ні, не так. Рецепт дали давно: любіть себе, радійте життю, проживайте кожну хвилину, не відкладайте на завтра те, що хочеться зробити сьогодні, цінуйте своїх близьких, прощайте ворогів, побільше усміхайтеся, слухайте музику, читайте книги, ростіть дітей, заводьте домашніх тварин, займайтесь улюбленою справою, будьте щедрі і не бійтесь робити те, чого ніколи не робили…

Але ми не шукаємо легких шляхів, правда? Навіщо нам прописні істини, якщо нам гірше за всіх? Тому ми не будемо нікого слухати, тому ми будемо страждати, пірнати в свої проблеми з головою і вішати собі камінь на груди, щоб, не дай Боже, не випливти нагору. Ми будемо себе жаліти і вимагати жалості від оточуючих. Страждати і непомітно спостерігати, чи всі бачать, як ми мучимось. Роздувати будь-яку проблему до вселенських масштабів і не приймати жодної допомоги. Ну хіба що грошима, але ж це не рахується.

І щоб нам не казали, на будь-який аргумент ми завжди маємо своє «але».

Ти незаміжня, вільна. Маєш час на пошуки, творчість, подорожі! - ну так, але подруги заміжні, а я от сама…

Ти заміжня, маєш чоловіка та діток! – ну так, але я геть не маю часу на себе, весь мій час йде тільки на сім’ю, я вже забула, коли виходила гуляти з подругами..

Ти маєш чудову роботу! – ну так, але вона забирає всі мої сили, я навіть не можу погратись з дітьми!

Ти нарешті вирішила покинути найгіршу в своєму житті роботу! – ну так, але кому я тепер треба, така невдаха..

Ти схудла за місяць на 5 кг!! Вау!! – ну так, але от якби я схудла на 10…

І так до безкінечності.. На кожен аргумент - інше «але», яке їсть нас і вдень і вночі, і не дає насолодитись нашими, хай маленькими, але таки перемогами. Ми просто не вміємо зупинятись і радіти моменту. Світ навколо нас біжить і поспішає, і ми ніколи не зупиняємось на цьому вселенському ескалаторі. Яке ми маємо право стояти осторонь, коли треба бігти? Якщо ми зупинимось, то …. То що?

Дійсно, а що зміниться, якщо ми на хвилинку зупинимось і порадіємо за себе? Нічого. Світ і далі буде бігти у справах. Буде сонячно чи дощитиме, десь буде день, а десь ніч, хтось народжуватиметься, а хтось вмиратиме, все буде крутитись, як заведена дитяча іграшка. І лиш ми будемо стояти осторонь, роздивлятись той різнокольоровий балаган і усміхатись.

Ну зізнайтесь чесно, ми завжди вважаємо себе щось комусь винними. Ми заганяємо себе обов’язками, повинностями, обіцянками, уявними планками, нав’язаними стереотипами та соціальними ролями. І в цьому хаосі ми просто губимо себе. Забуваємо, про що мріяли в дитинстві, ким хотіли стати, чим планували займатись, забуваємо, про речі, які дійсно робили нас щасливими… А найгірше - забуваємо, як уміли літати: отак розкинути літачком руки і босими по зеленій траві, і щоб собака з висолопленим язиком поряд, і вітер - в лице, і сонце десь високо, і сміятись голосно-голосно… А потім впасти в траву і мружитись, і віддихуватись, і відпихати собачу морду, щоб не облизувала лице, і в хмарах бачити всяку чудасію…

Отам були справжні ми, ті, які просто жили, просто раділи, просто відчували кожну мить. І те щастя було, напевне, самим канонічним і еталонним з усіх можливих щасть. І я точно знаю, що воно є в кожного, хай глибоко заховане, хай загублене в нетрях проблем та самоїдства, але воно є. І його обов’язково треба знайти! Інакше – ніяк. Інакше – вічно жити сірою тінню минулих радощів, вічно скніти, чому комусь пощастило більше, вічно бути емоційним нулем і з заздрістю заглядати на чуже щастя.

А ще - перестати їсти себе всякими «але». Перестати відчувати вину за все, що ми могли б зробити, але не зробили, поки просто стояли і усміхались блаженно сонечку. Прийняти себе недосконалими і пам’ятати, що в природі немає нічого ідеального. І саме наша неідеальність дає нам можливість розвиватись, творити, вдосконалюватись, ставати кращими і йти до мрії.

Згідно канонів всяких життєстверджувальних книжок зараз тут би мав бути приклад про те, як «одна дівчинка ніколи не усміхалась і була нещасна, а потім почала усміхатись і стала настільки щаслива, що аж зістрибнула з колеса Сансари». Але ні. Ми ж не шукаєм легких шляхів, правда?

Тому ми зараз встаємо, йдемо до дзеркала, показуємо собі язика, обіймаємо того, хто поряд і регочемо до самого неба….

Па.

Ваша Натка.


Яна

2016-03-31, 00:14:49

Мені так сподобалось;) Молодець, пиши далі! Взагалі, я зрозуміла, що це називається правом на слабкість. І, напевно, треба його собі таки давати. Безпечніше для себе. Трохи розвела сьогодні Забужко на коментар про Ніцше, і вона звернула увагу на очевидну річ: як він закінчив. Що після такої філософії, філософії сили, філософії надлюдини, це цілком закономірний кінець. Бо у ній немає місця слабкості. Немає місця людському. Так що повністю з тобою згодна. (Відповісти)

Натка

images/nouserimg.png

2016-03-31, 14:38:57

навіть якби я поняття не мала, хто це написав, то лиш одна фраза все розставила по місцям) добре, що Забужко не промах, і Ніцше її не налякав)) насправді, я б не назвала право любити себе, приймати себе і давати собі можливість жити - правом на слабкість) я б назвала це правом на життя за власним вибором і баченням, життя в якому можна інколи просто дихати) все прагне до гармонії, так що й сила повинна врівноважуватись слабкістю. і я рада, що в цьому питанні у нас повний консенсус))

Руде Бандерівське Стерво

2016-03-31, 11:09:14

Вже четвертий день згризаю себе. Гризусь з усіма. Збій в нервовій системі мабуть уже. Дякую тобі. Якраз вчасно ти написала. Переналаштовуюсь і починаю як завжди реготати ))) не дасиш грозною довго побути (Відповісти)

Натка

images/nouserimg.png

2016-03-31, 15:00:47

дивуй ближніх своїх) регочи)) і перестань їсти себе. все відбивається на обличчі, на жаль. хоч би раз те з`їдання явно відбилось на якихось філєйних частинах)

кльон

2016-03-31, 15:51:33

атбрось самнєнія і обратісь к свєту,крутяк))Нату, пиши іщо))) (Відповісти)

Натка

2016-03-31, 16:34:01

ну я трохи не те мала на увазі) але головне, що до світла)) (Відповісти)