Слово Волині

Понеділок, 21.08.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Про чужі учення і свою інтуїцію

Коментувати
4
22.04.2016

Ната ТОЛМАЧОВА

Зараз дуже багато розвелось усяких майстрів, спеців та гуру, які за наші гроші хочуть навчити нас жити. Пропонують нам майстер-класи, курси, книжки, семінари. І більшість з них каже, що нірвана починається якраз після отримання їхнього диплому. Або десь після скупляння всіх їхніх книжок. Пробували? Я теж. І що, де наша обіцяна нірвана?

Чим більше я читаю, слухаю, думаю, тим більше приходжу до висновку, що ніхто нам не допоможе, крім нас самих, і що найкраща духовна практика – то просто жити, робити добрі речі та посміхатись цьому світу. Ні, звісно ж не постійно посміхатись, бо то вже психічний розлад. Є така хвороба, коли людина втрачає особистість, зате постійно щаслива.

Але ми не посміхаємось. Бо не віримо, що посмішка може щось змінити. Ми взагалі не віримо в прості речі. Бо скрізь говорять, що істина не може бути простою. Істина – то складно, її треба пізнавати все життя, тільки обрані будуть знати і т.д. І мене дратує, що ті «обрані» подають нам простеньку правду, видаючи її за хтозна яку панацею, ще й тикають нас в неї, як паршивих котенят. Але ми терпимо, бо хто вони, і хто ми - недолугі незнайки. Набутий нами ще з дитинства комплекс меншовартості, коли хтось завжди знає краще за нас і не дозволяє нам жити своїм розумом, своїми помилками, своїм досвідом.

Нещодавно я заставила себе прослухати дві аудіо-книги про техніку надсилання любові до світу. Суть того «посланія» можна було б викласти на п’яти аркушах, і того було б достатньо, щоб всі, кому це дійсно треба, зрозуміли, осягнули і спробували зробити. Так ні! Дядечко розтягнув це на дві книжки, повторюючись в примітивних речах настільки часто, що замість посилати йому любов, я посилала йому вже геть інші емоції.

Слухала я цю книгу зазвичай пізно ввечері, коли вигулювала свого пса. Можете собі уявити: пізня година, закутана фігура в каптурі (навушників не видно) вигулює немаленьку таку собацюру і бурчить невідомо до кого: та дістав вже! Скільки можна! Я вже чула! І це чула! Ти скажеш щось нове чи ні?

Слухаєш і думаєш собі – чи ти така дурна, що не можеш зрозуміти з першого разу? Чи він такий розумний, що жує тобі ту жуйку, як щось цінне? В третій книжці (яку я мужньо спробувала слухати) кілька розділів підряд дядько торочив якусь нісенітницю про свої обіцянки видавцям, і про те, як він не хотів писати цю книжку, але вдячні читачі просто таки заставили його це зробити. І я зрозуміла, що яке б там зерно не валялось в тій полові, я його шукати не хочу!

Нарешті я дала спокій тим книжкам і знову дозволила собі слухати свою інтуїцію, а не чужий розум. Насправді, я знаю все, про що написано в більшості цих супер-пупер бестселерів. Та й всі знають, тільки не чують себе. Не довіряють інтуїції, не пам’ятають перші враження, глушать емоції аргументами розуму.

Жінки – створіння інтуїтивні, який би там склад розуму в них не був. Чоловіки сприймають оте наше «я ж тобі казала» як каркання під руку, але ми ж дійсно попереджали! І це вже інша справа, що повівшись на логічні доводи чоловіка, ми не настоюємо на своєму. Це при умові, що чоловік взагалі слухав те, що йому казали.

Але ми й самі перестали себе слухати. Перестали собі вірити. Навіть м’язи атрофуються, якщо їх довго не тренувати. То що казати про такі тонкі матерії, як інтуіція? В кого такого не було, коли натягнувши щось старе й зручне, приходиш на роботу, а тут несподіваний терміновий дзвінок і тобі треба мчати на саму важливу зустріч якщо не життя, то тижня точно? Біжиш і думаєш: а знала ж, що треба було оте плаття голубеньке одягнути! Саме в руки просилось. А ні – полінувалась, бо ж колготки одягати! А тепер давай, кусай локті, на ходу закручуй волосся в гламурну зачіску жовтою резинкою для грошей, і роби вигляд, що то у тебе вінтаж, а не просто стара улюблена кофтинка.

Скільки разів ми отак спотикаємось об своє «знала»? І про те, що хліб треба було в іншому магазині купувати, і про те, що погоди не буде, не варто було нікуди їхати, і про те, що майстер точно не прийде зранку, як обіцяв, і про те, що чуло моє серце, не треба було Вальці з тим мудаком зв’язуватись…

Знаємо, чуємо і не віримо. Отак і живемо, не використовуючи один з самих сильних жіночих талантів. Але спробувати варто. Як мінімум – це чудова гра, як максимум – дуже корисна здатність передбачати і упереджувати багато речей. І ніяких затрат – тільки кілька лишніх секунд кожного разу, коли виникає якась думка, ідея чи відчуття. Зловити, відчути емоції і прийняти їх, а не відкинути, як робимо зазвичай. Подумалось зранку про плаття – одягайте! Хочете пройтись пішки – йдіть! Тягне купити лотерейний квиток – купуйте! А далі залишається лиш одне – спостерігати за гарними змінами в житті…

Слухайте свою інтуїцію і побачите, скільки всього чудового ви пропускали раніше. Робіть прості речі, і відчуєте, як добре жити. Посміхайтесь, і дізнаєтесь, скільки радісних людей живе навколо вас. І не чекайте, що хтось вас навчить жити, вкладе в ваші голови істину та мудрість. Це не означає, що не потрібно буде читати, вчитись і рости. Це означає, що треба вірити собі, бо все, що потрібно нам для простого щастя, ми вже маємо.

Спробуйте навпомацки засунути руку в свою велику «дамську» сумочку і, не порпаючись там, витягнути зв’язку ключів, тримаючи її саме за потрібний вам… Удачі!

Ваша Натка

Couch

2016-04-23, 20:29:29

Привіт! Майстер-класи бувають різні. Коли їх проводять професіонали, то для себе можна багато чого корисного почерпнути + контакти з людьми небайдужими, спілкування з якими потім стають спільними корисними соціальними проектами. Наприклад, зустріч з соціальним психологом Олегом Покальчуком привела до створення "Озерного вітру". Досі згадую дуже корисну для себе практичну зустріч з психологом Ганною Зінчук і майстер клас Blue Angel про роботу з людьми у стресовій ситуації. Я не з легковірних і не в"вєчно іщущіх сібя" людей, інтуїція працює! Саме вона мене і приводить употрібне місце до потрібного майстер-класу. На якусь дурню якось і не попадала ніколи, хоча і запрошували) Нірвана, бубонці і кальян - прикольно було б) І таке треба спробувати. (Відповісти)

Натка

images/nouserimg.png

2016-04-24, 13:36:40

саме тому, що ітуіція працює, то ви й приходите в правильний час в правильне місце. щоб почути правильні слова) а якщо ходити по всіх курсах і читати всі книги - то де знайдеться ота істина, яка потрібна саме вам? знову ж таки, в кожного свій шлях. комусь в житті даються Учителі, а хтось має до всього дійти сам) головне, вчасно зрозуміти до якої категорії належиш сам))

Лада

2016-04-24, 10:34:30

А я себе асом питаю - як чоловіки живуть без інтуїції - і досі цілі? (Відповісти)

Натка

images/nouserimg.png

2016-04-24, 13:39:51

в них інше сприйняття світу, лінійний спосіб мислення і логіка, яка все розставляє на місця. і інтуіцію, яка в багатьох з них теж є, вони воліють називати чуйка, продуманість, організованість. їм так простіше, бо не треба забивати мозок ще й якоюсь інтуіцією, яку логічно не обгрунтуєш.