Слово Волині

Понеділок, 20.05.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Вулиця Сабурова: 25 років незалежності від України

Коментувати
7
04.03.2016

Світлана ФЕДОНЮК

Київ. Їдемо з однокурсницею на пари, з Троєщини на Печерськ. Повз зупинку  курсують автобуси та тролейбуси, на кількох маршрутках напис «вулиця Сабурова».– Але ж маємо 25 років незалежності України, у пресі пишуть, що активно триває процес декомунізації, держава нарешті прагне звільнитись від тягаря «радянського колоніального режиму», а тут – вулиця Сабурова! Чорним по білому написано, – вголос роздумую.

– А хто він, той Сабуров, чим він Україні чи тобі особисто не догодив? – запитує однокурсниця.

І я згадую, як під час творчого відрядження на Волині, в Горохівському районі, познайомилась із дев’яносторічною бабусею. Через її село у Другу світову пройшов рейд партизанського загону під командуванням Олександра Сабурова, пізніше генерал-майора військ НКВС, героя Радянського Союзу. Тільки один із «результатів» цього рейду – криниця на сусідньому хуторі, по вінця наповнена тілами місцевих чоловіків та жінок, яких  перед смертю катували, відрізаючи  пальці, груди, статеві органи, здираючи шкіру. Старенька каже, що місцеві жителі під дулом автомата змушені були видавати партизанам  своїх особистих ворогів та боржників за… ймовірних повстанців, тим самим рятуючи власне життя. Коли вигнали німців, радянська влада залишок людей із хутора вивезла у село, а криницю засипала, зрівняла з землею. На цьому місці зробили колгоспне поле. 

Так розповіла бабця, свідок тих подій. Ми з оператором усе задокументували на відео. 

Пізніше, вивчивши мемуарну літературу радянських партизанських командирів, я дізналась, що навіть «колеги» Сабурова, зокрема Медведєв, вважали його надто жорстоким до місцевого населення, навіть надсилали  про це шифрограми в Москву.– Заспокойся,  більшість киян, як і українців загалом, гадки не мають, хто такий той Сабуров, чим він займався і чим легендарний. Тому спокійнісінько собі живуть на вулиці його імені, їздять маршрутками з його прізвищем на лобовому склі. Понад те, якби у влади дійшли руки до перейменування  вулиці, то напевно знайшлися б такі, хто б протестував, бо щиро вважає Сабурова героєм чи звик до цієї назви, зріднився з нею,  – зробила  висновок однокурсниця.

– Дівчата, даруйте, але я мимоволі підслухав вашу розмову… Скажіть, а якщо через років п’ятдесят  знову повідкривають архіви спецслужб? Де гарантія, що деякі сьогоднішні наші герої з добровольчих батальйонів чи навіть Збройних сил не будуть визнані такими, що вчиняли насилля над жителями Донбасу, га? Ви ж чули про «Торнадо»? Що тоді, знову міняти назви вулиць, скидати пам’ятники, розбивати меморіальні дошки? – звертається до нас мужчина, котрий теж очікує на транспорт, з солідним портфелем у руках.

Мовчимо. Чомусь здається, це запитання не до нас, а до всіх навколо, до всього суспільства, яке ще не встигло розібратись, хто був хто в нашому минулому, як уже треба замислитись, хто є хто в нашому сьогоденні.

Тим часом на зупинку  прибув черговий тролейбус з написом «вулиця Сабурова».

вв

2016-03-04, 14:14:23

Василий Волга, украинский политический деятель, бывший нардеп Рады и лидер партии «Союз Левых Сил», на своей странице в Facebook поделился впечатлениями о происходящем сегодня в Киеве, в частности, о перспективе появления в городе проспекта им. Бандеры. «Киев насильственно погружается в темноту. Темень духовная, темень интеллектуальная, темень культурная и темень историческая густой пеленой надвигается на мой город. Все тяжелее дышать. Иногда мне кажется, что я физически чувствую ненависть, которую вместе с дыханием выпускают из себя маленькие злые люди. Их много. Раньше я их не видел в моем городе. Сегодня я везде натыкаюсь на их острые бегающие глазки и слышу их странную булькающую речь. Будто оберег стал дырявым и через его дыры исподволь втекают в город эти злые человечки. Они мстят моему городу. Мстят за своё убожество, за свой маленький рост, за горбатые спины свои. Мстят и ненавидят, уничтожая все, что напоминает им о величии моего города. Карлики и карлицы с пустыми душами и цепкими крючковатыми руками вырывают булыжники мостовой, срывают таблички с домов, рушат памятники и бьют стариков. Стариков они ненавидят больше всего. Старики помнят. Старики знают, какой была правда. Стариков они ненавидят больше всего». (Відповісти)

Ваня

images/nouserimg.png

2016-03-08, 16:26:41

дебіл однако!

Іваничі пам"ятають

2016-03-06, 00:46:31

Дякую. Цей Сабуров і на Іваничівщині катував людей. Діяв в районі села Завидів,Деричин (знищине комуняками),Щенятин,Радовичі. Навіть є місцева пісня як ці сабуровці замордували молоду дівчину в лісі. Жорстокі скоти вони були. Ще досі від розповідей про їхні тортури холоне кров в жилах. (Відповісти)

Я

2016-03-09, 13:08:27

"... місцеві жителі під дулом автомата змушені були видавати партизанам своїх особистих ворогів та боржників за… ймовірних повстанців, тим самим рятуючи власне життя" Капець, cабуров винний в тому, що поліщуки заради порятунку власної шкури завідомо прирікали на смерть інших? Вже б хоч не писали такого, бо аж читати гидко, сабуров буде горіти в одному котлі в пеклі, а ті "праведники" хто "змушений був видавати своїх особистих ворогів та боржників" плаватимуть поряд в сусідніх. (Відповісти)

тобі

images/nouserimg.png

2016-03-10, 18:14:22

зате правда. чому про це не писати?

тобі

images/nouserimg.png

2016-03-10, 18:14:22

зате правда. чому про це не писати?

коментатору з ніком "Я"

images/nouserimg.png

2016-03-10, 18:21:52

а ти хто, Господь Бог, що по котлах людей розподіляєш???????

Çàãðóçêà...