Слово Волині

Понеділок, 20.05.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Колиска для Бога

Коментувати
1
01.02.2016

Ольга ЛЯСНЮК

ВІН часом приходить до мене. Поговорити. А точніше – виговоритися. Запитує, як жити далі, для чого, що робити, якщо опускаються руки, а Всесвіт перекочується, як кульки ртуті...

Думаєте, ВІН стукає у двері – і заходить? Чи, може, відмикає своїм ключем вхід до мене, всідається навпроти – і говорить, говорить, говорить?..

Ні. ВІН часом наливає півсклянки світла і, бовтаючи його, соломинкою пускає мильні бульбашки, й у кожній такій – як мінімум – сакральний зміст. От і спробуй злови ту мильну бульбашку, якщо в ній – кілька століть, а душ скільки... і кожна йому болить, у ту хвилину, коли ВІН сповідається, болить.  – У тебе буває таке, що дивишся на все, а воно все не таке і все не так? Я ж вічний, а вічного вбити найлегше. У мене ж стільки любові... і часом вона починає боліти. Уявляєш? 

– Уявляю... 

Майструю при тому паперового човника і кажу до НЬОГО: 

– Лягай і говори, говори...

Я не бачу, чи лягає ВІН... Мильні бульбашки...

– Розумієш, у мене все є, а коли в мене грип (хоча я ніколи не хворію) або що там ще ви попридумували, навіть малини ніхто не подасть чи молока з медом.

– Можу дати меду чи малини...

– Я знаю, я знаю.

Стаю маленькою і поміщаюся сама в паперовий кораблик, а ВІН поряд. І ми гойдаємося разом. Найімовірніше,  засинаємо. Щоби приснитися одне одному.У НЬОГО там світло-світло. А коли раптом біль чи печаль... я завжди змайструю для НЬОГО колиску.

Отак і тримаємося: я за НЬОГО, а ВІН...

qwert

2016-02-03, 22:33:40

Хороший блог. Почитав залюбки (Відповісти)

Çàãðóçêà...