Слово Волині

П'ятниця, 24.05.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Перероджена душа

Коментувати
1
25.02.2016

Ольга ЛЯСНЮК

Часом настає момент, коли робишся одним-однісіньким. І не в тому річ, що зникають кудись родичі-друзі-близькі-і не дуже. І ти не зникаєш, а лишаєшся – тут, де й завжди, але стаєш неймовірно самотнім. При тобі всі засоби комунікації, але в той момент, як казала колись моя бабця, заціплює. Душа тоді скручується калачиком чи розвівається на  найхолодніших вітрах, чи замітає її снігами колючими і сковує льодами тисячолітніми... Страшно? Так, страшно. Внутрішній незатишок. І не маєш куди подітися з ним, бо нікому його нести не хочеться.

Тоді рятує щось несподіване і випадкове. Що приходить як сніг на голову. Мені в таку хвилину з полиці впала книжка одного з моїх улюблених авторів і розгорнулася там, де головний герой лежав у лікарні, і було йому кепсько – мабуть, приблизно як моїй душі. І так мені пошкодувалося того героя, що аж вітри потепліли, і сніги перестали колотися, і льоди стекли в якусь невелику калюжку...

А потім я слухала Тараса Прохаська, який читав мені у навушники свої тексти про вдячність, гармонію, яблука, пташок, купу інших важливих речей і неймовірно просту та надзвичайно глибоку філософію, яка криється в тих речах.

І подумалося: мабуть, моя душа падала в потемки, аби переродитися для більшого світла і вміти тим світлом ділитися...

Дана

2016-02-25, 14:05:32

дуже чуттєво... (Відповісти)

Çàãðóçêà...