Слово Волині

Субота, 25.05.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Я вже проголосила весну

Коментувати
0
15.04.2016

Ольга ЛЯСНЮК

Коли зима заклеювала місто в білий конверт і відіслала без адреси до запитання, березень пробував заявити про свої права ввести іншу пору, але де там, вона тоді і в його володіння просовувала свого снігового хвоста. Ми закидали зиму сніжками, які протікали крізь пальці, доки ми  обвітрювали губи поцілунком.

Наш березень хворів на далекозорість і перебинтовував ліве крило голубові миру, а миру бракує, бо всі чомусь за мир проголошують війну і щоранку ковтають заспокійливі, а спокою не більшає.

Хтозна, може, просто усі ми стомилися від тої зими – білої, кудлатої та холодної.Щойно сонце хотіло позасмагати під променями квіток, небо знову готувало коктейль із дощу та снігу й завішувалось джинсовими хмарами замість фартушка. Та вже давно хочеться, щоб сонце застрягло в небі надовго і трохи нас пороздягало. Та й щоб саме було з нами на короткий рукав.

Думалося,  може, варто сфотографувати Улянчину посмішку і надіслати блискавкою небесній канцелярії? У ній ще немає всіх 32-х, як у американських білозубих, але вона перевищує дозу щирості – як усі дитячі.

Квітень. Вже й пташки бовтаються на останній нитці вирію. Їм давно кортить защебетати гнізда поверненням.

Ну добре, я таки насмілюся: перебіжу всі дороги весною, змушу молитись дерева на кожну бруньку.

А ти нашіптуєш мені щось тепле і що тобі зі мною ніколи не холодно.

Знаю, гормони випереджають твою весну, і навіть Шумахеру не обігнати твою хіть у ралі «Париж-Дакар». А навіщо в Дакар? Мені це щось із воронячих сонат.

Ти ж бачив, як сьогодні з-під вельона молодої каркнула зрада.

А я не хочу, щоб і квітень зраджував весну. Неймовірне бажання вірити тому, хто приходить на 30 і 1 день.

Вона з’явилась. Несподівано.

Ми всі плескаємо очима, в долоні та язиками, думаючи, щоб не втекла.

А мені байдуже.

Я вже давно проголосила весну. 
Çàãðóçêà...