Слово Волині

Четвер, 21.02.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Буває, міряєш у магазині плаття

Коментувати
1
25.04.2016

Таня Романова

Буває, міряєш у магазині плаття. Легке, майже невагоме. Таке, як ото, знаєш, давно вже хотіла – до підлоги і ніжного кольору. На перший погляд буденне, нічого особливого. Але таке, ніби ти щойно звідти, з кохання, або якраз біжиш туди.

Буває, міряєш плаття... Таке, що зупиняє подих чоловіків та не викликає ревнощів у жінок. Бо ти недоступна в цьому платті, хоч усе твоє тіло зараз суцільний секс.

І ВІН, побачивши тебе здаля, вже не може дочекатися, коли підлетиш, обіймеш довгими тонкими руками за шию і пильно подивишся в очі. Не може дочекатися, тому йде назустріч, щоб сходу тицьнутися своїми губами тобі у вухо й видихнути: «Поїхали додому, до біса туоперу».

І ви берете таксі та мчите на Лівий берег. Мчите мовчки, дивлячись перед себе. І в НЬОГО, і в тебе на устах посмішка Мони Лізи. Збоку може видатися, що ви майже незнайомі й сьогодні, можливо, все у вас буде вперше.

...Буває, міряєш плаття таке, як давно хотіла. І думаєш: «Все! Воно моє! Навіть не дивитимусь на ціну – воно варте будь-яких грошей!». І раптом чуєш знайомий голос. Такий рідний, такий правильний. Озираєшся, щоб віднайти поглядом, звідки він лунає, і розумієш: він лунає зсередини, з тебе.

– Послухай-но, дівчино, – каже голос, – невже тобі не вистачає ще одного плаття? Ти не надягаєш навіть ті, що в тебе є! Ось прийде червень, і ти влізеш у свої вічні лляні штанята, періодично змінюючи їх на інші лляні.  А ті, своєю чергою, на якісь там джинси. І вскочиш у свою вічну картату сорочку. Скільки їх у тебе – картатих сорочок? Щоранку, відсуваючи двері шафи, ти будеш дивитися на це плаття. Але обиратимеш картату сорочку, твердо пообіцявши собі: «Завтра – точно!».

І завтра буде те саме, післязавтра. «Ну добре, – скажеш ти на початку жовтня, – от наступного літа, коли підтягну руки в районі трицепсів».  І якщо раптом наступного літа – о диво! – таки підтягнеш ті кляті трицепси, ти все одно кожного дня обиратимеш лляні штанята і картату сорочку. З року в рік. Із життя в життя... із століття в століття... ти прирекла себе на ті картаті сорочки...».

...Буває, міряєш плаття... Таке, як давно хотіла... І коли вже пережиті мільйони емоцій... і ти готова, підкоряючись голосу, що звучить у твоїй голові, зробити вибір на користь картатої сорочки, згадай про найголовніше – згадай, що наступного літа для тебе може не бути... 

оля

2016-04-26, 07:50:36

100% куплю собі сукню! (Відповісти)

Çàãðóçêà...