Слово Волині

Вівторок, 16.07.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Курчата: ура, кінець дитинству!???

Коментувати
0
18.05.2012

Наталка ШЕПЕЛЬ

Вертаюся якось вранці додому з ринку. Чоловік попереду несе коробку, повну жовтих пискливих клубочків. Курчатка. Як швидко все: щойно був Великдень, ось уже й маєте, майбутні курочки з півнями хилитаються у такт ході господаря на своїх тоненьких ніжках. Аж мружусь, так хочеться попросити взяти бодай одне до рук, відчути на долоні дріботінські кумедні лапки.
Увечері маю непросту розмову зі знайомою, мамою випускниці: довго-довго вибирала сукню, тягнулась з останніх грошей, бо ростить доньку сама. «А вона знаєш що зробила? - хлюпає носом у трубці знайома. - Купила прозору нічну сорочку у магазині жіночої білизни і так у ній і прийшла на випускний. Я ледь знайшла сили, щоб спитати «навіщо?» А вона гордо відповіла: «Ура, кінець дитинству! Це такий мій прощальний уклін школі».
Поки розмовляємо, дослухаюся і до своїх шкільних спогадів. Пригадую, батько тоді все казав: «Оце зараз тільки й вашого, потім і часу не матимете, щоб зустрітись зайвий раз».
Ми зі шкільними подругами тільки перезирались — смішний! Та того часу маємо вагон і маленький візочок. Та у нас все попереду. Та на нас чекає небо в діамантах і щастя! Щастя!!! Густе, як мед. Щоб можна було зачерпнути ложкою, а воно тягнеться І так - до нескінченності.
Смішні далекі курчатка... Не слухала юність зрілості. То чого ж чекати, що послухає зараз?
І, може, є в тому якийсь глибокий життєвий сенс, що ми вчимось на своїх помилках? Але, при цьому, мали б бодай іноді вірити (не перевіряючи гіркою практикою) на слово тому, хто намагається нас вчити: починаючи від батьків та завершуючи учителями.
...Моя знайома, забувши про власні помилки далекої молодості, виставила за вибрик на випускному доньку за двері. Згорьоване, захмеліле, геть придуріле від першого дня дорослості дитя у прозорій сорочині (що сиділо, гикаючи від випитого спиртного на лавці у дворі) ледь не відлупцювали такі ж напідпитку підлітки. Сусід відбив...
Наші діти — то часто ще такі курчата у коробці, яку все одно несемо поки що ми, дорослі, старші й досвідченіші.
І собі, й іншим, зичу зараз, коли ті наші чада - і випускники, і вступники, і абітурієнти, - більше розуміти їх і прощати їхнє нетривке бажання швидко-швидко стати дорослими.
Наталка ШЕПЕЛЬ
Çàãðóçêà...