Слово Волині

Субота, 21.09.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Якщо дитину ображають у школі

Коментувати
1
02.12.2015

Ольга МАГАС

Нещодавно всі соцмережі облетіла новина про те, як діти побили свою однокласницю. Цей випадок сколихнув  інтернетівську спільноту, адже така жорстокість, ще й у такому віці є неприпустимою. Що ж робити, якщо дитину цькують однолітки, і як батькам захистити її?

Так було завжди. На жаль

У сучасних закордонних фільмах про шкільне чи університетське життя переважно стандартні сюжетні лінії: завжди є задерикуваті красунчики-спортсмени, їхні модні, але не надто розумні подружки, «ботаніки» і відлюдьки. Саме останні стають жертвами кумедних, на думку режисерів, знущань та розіграшів. За сценарієм, ці відлюдьки зазвичай під кінець фільму стають популярними героями й виходять переможцями. Однак, на жаль, такий сценарій пасує лише для розважального кіно...

У нашій елітній гімназії теж був своєрідний поділ на так звані касти: були гламурні дівчатка, модні та круті хлопці, дівчата, яких боялися навіть старшокласники, і ті, хто з якихось причин не подобався попередньо перерахованим особам. Саме їх вовтузили на перервах,  чіпляли на спину папірці з написами «Плюнь на мене, мені гаряче», рвали їхні сумки і вряди-годи давали стусанів. Пригадую, як дівчинку з паралельного класу завели за школу, де стояли гаражі, й змусили спочатку цілувати чиїсь брудні черевики, а потім їсти недопалки від цигарок. Чи знали про все це вчителі? Знали. Навіть  проводили виховні бесіди з розбишаками. Проте частіше трималися осторонь. 

Якось мала бути величезна бійка між двома найпопулярнішими леді. Як тоді було модно, набили стрілку після уроків. Вся школа гуділа в очікуванні видовища. Вчителі теж були в курсі, однак все, що вони зробили, – це попросили свої розбірки влаштовувати не на території школи. І все. 

Чому дитина стає вигнанцем?

Причин для цього є чимало. Насамперед зовнішність. Якщо ти надто худий або ж повненький, носиш окуляри чи заїкаєшся – будь готовий поповнити ряди потенційних стусаноотримувачів. Таке правило діяло й за часів мого навчання в школі. І навіть якщо серед однокласників ти матимеш авторитет і на твої особливості не звертатимуть уваги, завжди знайдеться один-два старшокласники, які кричатимуть тобі у спину «очкарик», «жирдяй» і ще багато варіантів. Окрім того, й досі існує неписане правило: чиї батьки багатші та крутіші, той і керує в класі. Якщо ж дитина сором’язлива чи виділяється з-поміж інших своїми поглядами та інтересами, вона теж може стати об’єктом насмішок з боку однолітків. 

Хто ж винен у тому, що насильство в школі є?

Можна чимало говорити про вчителів, які нічого не роблять, щоб уникнути прикрих випадків, але, ніде правди діти, причина насамперед у нас, батьках. Саме від виховання залежить, чи буде твоя дитина насміхатися з інших, проявляти агресію до слабших. 

Якось я зайшла в школу до сина і застала таку картину. На коридорі вчителька намагалася щось пояснити учням, збоку стояли батьки, я так зрозуміла, що кудись збиралися всі їхати. І тут один хлопчик почав голосно кричати: «Та ви що, дебіли! Саня, закрий рот, придурок! Задрали вже всі!..». Це все спостерігала його мама. І вчителька. Й інші батьки. І жоден з них не зробив зауваження. Я стояла й дивувалася насамперед з позиції мами. Якби мій син дозволив собі так висловлюватися при дорослих, при педагогові та й при будь-кому, то дістав би таку  прочуханку, що всі ті грубі слова вилетіли б з голови назавжди. А тут мама взагалі не реагує! Ніби так і має бути! То звідки ж у дитини має з’явитися почуття поваги до однокласників, до вчителів?...

Завжди треба починати з себе. Якщо для вас нормальним є хамське  ставлення до інших, один до одного, то й дитина ваша буде ходити по туалетах із телефоном і фотографувати дітей, ганьблячи їх потім при всьому класі. Якщо ви закриватимете очі на прояви агресії, аргументуючи це перехідним віком чи ще чимось примарним, то ваше чадо буде лізти битися без роздумів, бо матиме палке бажання провчити всіх, хто зробив щось не так, як того хотілося б вашій дитині. Якщо погані вчинки лишатимуться без покарання, то вони повторюватимуться, можете навіть не сумніватися.

Як захистити дитину?

Є кілька основних ознак того, що дитину цькують у школі. Якщо батьки помічають зміни в поведінці дитини, варто зануритися в проблему. Можливо, ваша дитина дійсно стала жертвою шкільної агресії.

Отож, батькам треба звернути увагу, якщо дитина:

почала регулярно скаржитися на погане самопочуття;

раніше гарно вчилася, а тепер приносить погані оцінки;

не має бажання йти до школи;

часто дратується, проявляє агресію до членів сім’ї;

стала замкнутою;

речі дитини зникли або пошкоджені.

Що ж робити, якщо ви дійсно виявили, що з вашої дитини насміхаються чи знущаються? 

Насамперед варто поговорити з самою дитиною. Розпитайте, за яких умов і хто шкодить їй, яка може бути причина цього, як давно це триває і з чого розпочалося.Домовтеся про зустріч із класним керівником. Під час розмови намагайтеся зберігати спокій, адже гнів тільки зашкодить раціональному розв’язанню проблеми. Врахуйте, що вчитель може просто не знати про те, що вашу дитину принижують або залякують. Наведіть конкретні приклади. Обговоріть, як можуть вчителі захистити дитину. Домовтеся зустрітися знову протягом двох тижнів, щоб проаналізувати результати виконаної роботи.

Якщо вчитель не має бажання розв’язувати проблему чи ніяк не може вплинути на ситуацію, маєте повне право звернутися до директора школи чи у правоохоронні органи.

І не ігноруйте допомоги психолога. У кожній школі є кваліфікований спеціаліст, який може разом із дитиною побороти проблему, знайти її розв’язання. 

Яна

2015-12-03, 16:36:26

Правоохоронні органи не будуть втручатися тільки через те, що дитині роблять пакості в школі, от як уже поб"ють до синців чи доведуть до спроби суїциду лише тоді, а не допустити до такого обов"язок батьків. В переважній більшості і вчителям, і директору і психологу плювати на все це з високої гори, вибачте за грубість, але так воно й є, вони все чудово бачать і знають і без того, як мама прийде і все їм розкаже і реально не роблять нічого ні до, ні після того, крім формальних бесід в кращому випадку. З досвіду з своєю дитиною можу сказати, що двічі довелось переломлювати подібну ситуацію жорстко. Перший раз це було ще в четвертому класі, коли малу цькували саме за те, що була трохи повнішою за "стандарти шкільної краси" - довелось на батьківських зборах переконливо попросити певних батьків повпливати на своїх чад і застерегти, що якщо не знайдуть методів впливу, то я їх обов"язково знайду і застосую, причому використовуючи всі можливі. Подіяло. Вдруге це вже було в восьмому класі, коли дитині(не по-дитячому) погрожували старші - попередила, що напишу заяву в міліцію і перелічила аргументи та докази, якими оперуватиму, та просвітила щодо можливих наслідків. Подіяло. Хочу сказати, що на жаль, щоб зрозуміли і дійшло, то треба говорити на мові зрозумілій певним особинам, а це іноді йде в розріз з інтелігентністю та етикетом. Головне, щоб дитина могла поділитись з батьками своєю проблемою, а вихід знайти можна при бажанні і обов"язково треба втручатись, бо можуть травмувати психіку на все життя. (Відповісти)

Çàãðóçêà...