Слово Волині

Субота, 24.08.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Починаймо робити добро!

Коментувати
0
08.01.2016

Ольга МАГАС

У ці чарівні святкові дні, здається, ніби в кожній душі прокидається маленький ангелик, який нашіптує: «Допоможи, підтримай, створи диво...».  А ще кажуть, що дух Різдва відлякує все темне й недобре, пробуджуючи гарні думки та поривання...
Читаючи листи, які надіслали наші маленькі читачі Святому Миколаю, були вражені, скільки добрих справ вони зробили. І дійсно, творити щось хороше дуже легко, просто і, що головне, в радість. Однак до добра потрібно привчати так само, як ми привчаємо дітей прибирати за собою, робити ранкову зарядку та чистити зуби. Ніякого хворого хлопчика нема...
Якось  9-річна донечка моєї знайомої, побачивши в супермаркеті скриню для збору коштів хворій дитині, уважно оглянула її і запитала: – А це що, гроші збирають?– Так.– А навіщо?– Бо хлопчик хворий дуже, лікування надто дороге, і батьки не мають змоги  зібрати всю суму. А люди, кидаючи навіть по гривні чи дві, можуть їм допомогти.Та наступною фразою ця дитина мене просто вразила:– А мама казала, що це шахрайство...і гроші забирають погані люди. І ніякого хворого хлопчика нема...Я розгубилася, бо якоїсь миті десь усередині враз утворився вир  із роздратування, гніву та подиву.
Ні з тією дитиною, ні з її мамою я більше не спілкувалася. Просто зникло бажання бачити й чути дорослу людину, яка своїй дитині з раннього віку прищеплює ось такі «цінності». 

Безкоштовні обійми та коштовні емоції

Мій старший син уперше взяв участь у дуже добрій акції десь у чотири рочки. Її організовувала луцька молодь, і називалась вона «Безкоштовні обійми»: юнаки та дівчата йшли вулицями міста з великими яскравими плакатами, на яких було написано «Обійми мене», і пригортали всіх, хто траплявся їм на шляху. 
І мій малюк теж взяв у руки плакат – і гайда обійматися. Бачили б ви, з яким захопленням та здивуванням на нього дивилися люди. Особливо літні пані. Син так захопився, що навіть по закінченні акції не захотів лишати свого діла й почимчикував із тим плакатом до магазину. Ледь переконала його, що вже досить. Але емоції в дитини просто зашкалювали! Він потім розповідав, що дарував людям усмішки... 
З того часу син  завжди намагається чимось комусь допомогти: збирав одяг для переселенців зі Сходу, шукав пластикові кришечки, при нагоді завжди кидає у скриньку для пожертв якусь копійчину. І щиро радіє з того, що робить добру справу. 

Добрі вчинки – добре серце
Насправді привчати дитину до благодійності варто ще й тому, що життя надто непередбачуване і хтозна, в якій ситуації ми опинимося завтра. Допомога може знадобитися кожному з нас. А правило «Отримуєш стільки, скільки віддаєш» таки працює. 
Є сила-силенна способів, як залучити дитину до добрих справ. Ось деякі з них:зберіть уже не потрібні, але гарні дитячі речі та іграшки й передайте їх діткам-сиротам;разом з дитиною намалюйте малюночки, змайструйте, наприклад, іграшки чи прикраси і виставте їх на продаж, а зароблені кошти передайте на потреби нужденних;якщо є така можливість, відвідайте притулок для тварин і візьміть собі цуцика чи кошеня;організуйте з іншими батьками благодійний ярмарок смаколиків або ж виробів ручної роботи;залучіть інших батьків і влаштуйте благодійний концерт за участю діток;допомагайте немічним та старшим людям;збирайте кришечки та макулатуру – це привчить дитину і до порядку, і до того, що навіть таким чином можна допомагати;відвідуйте благодійні виставки та інші заходи.
Загалом робити можна багато чого, аби лишень бажання. Заведіть такий собі щоденник добрих справ і кожного місяця або ж наприкінці року підбивайте підсумки, скільки хорошого ви зробили за цей час. 
І якраз новорічні свята є чудовою нагодою, щоб почати відлік доброчинності…
Çàãðóçêà...