Слово Волині

Вівторок, 16.07.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Кесареве – кесарю, Боже – Богові

Коментувати
1
18.01.2016

Наталка ФЕЩУК

Колись був вік кам’яний. Був бронзовий. Тепер – політичний. Політика, наче багатоголова гідра, заповзла не лише на сторінки газет, екрани телевізорів, а й у наше повсякденне життя та побут. Відітнеш одну голову – натомість з’являються дві нові. Політика зачіпає всі сфери нашого життя, всі вікові групи населення, як атеїстів, так і людей віруючих. Прикро, але й православні, зважаючи на політичні уподобання, пішли шляхом найменшого опору, виступаючи один проти одного, «вишукуючи сучки в очах ближніх і не помічаючи колоди у своїх. Душевна енергія роздратування християн зараз витрачається не так на боротьбу з гріхом у собі й суспільстві, як на боротьбу з думками, що не мають навіть абстрактного догматичного значення» (архімандрит Іоанн Шаховський). Що ж робити в такому випадку? Не бути поневоленим політикою, а неволити її – радить церковний діяч. А це означає – стояти над нею.

Свого часу Микола Пєстов писав: «Християнин, який живе в миру, не повинен уникати суспільного життя». Але «коли людина помічає, що громадське життя і політичні події занадто оволодівають її увагою, то повинна зрозуміти, що вона заради мирських справ нехтує покликом Христа…».

Звичайно, правил чи норми участі християнина в суспільному або політичному житті немає. Потрібно кожному шукати волі Божої для себе особисто і слухняно виконувати її.

У Євангелії від Матфея сказано віддавати кесареве кесарю, а Боже – Богу. А ще апостол Павло закликає по отриманій від Господа благодаті учителю – навчати, начальнику – старанно керувати, доброчиннику – щиро благотворити. Не всім же бути політиками та державними мужами. Якщо святому князю Київському Володимиру випав жереб стояти на чолі держави, то преподобний Сергій Радонезький відмовився навіть від того, щоб бути митрополитом. Архієпископ Іоанн говорить: «Оглянись, чоловіче, на всю історію землі, і вона дасть тобі відповідь. Горді і сильні перетворюються в ніщо. Наймогутніші царі і царства зникають, як сон. Переможці світу їдять траву для худоби, пізнають свою убогість у вигнанні, свою нікчемність на смертному ложі. Немає величі в їхній тільки земній величі… Яка мертва вся ця земна слава!»

На жаль, часи Олександра Невського, Серафима Саровського давно минули. У політику прийшли інші люди, з іншою політичною мораллю. Тому нерідко ми чуємо фразу на зразок, мовляв, не слухайте його, не довіряйте, бо він політик.

Один відомий американський державний діяч сказав: «Якби американці йшли в парламент з тими думками і почуттями, з якими ідуть у церкву, тоді держава була б міцною і народ щасливим». 

Політика в найкращому своєму значенні – це справа народна, служіння народу. Але на ділі вона нерідко перетворюється в гру. Іноді, якщо не допомагають слова, в хід іде все, що поза законами моралі. «Далеко не завжди й не усілякий борець проти якогось державного зла несе в собі благодать істинної боротьби. І не усіляка людина, що має благодать особистої боротьби зі злом, має благодать цієї суспільної боротьби. Є і чимало у світі таких борців, які нехтували благодаттю боротьби зі своїм злом, намагаючись вести боротьбу зі злом суспільним, і навіть у світовому масштабі. Від цього зло тільки примножувалось» (архієпископ Іоанн Шаховський «Свобода і влада»). І справді, скільки таких політиків нас оточують, скільки кидаються на амбразуру дзоту нібито заради народу. От тільки важко розгледіти в них – хто є хто, хто служить Богу, а хто…

Марк Цукенберг

2016-01-21, 12:08:29

якась розмова ні про що.. (Відповісти)

Çàãðóçêà...