Слово Волині

Субота, 19.10.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Зав’язати очі, аби побачити

Коментувати
1
12:00 21.10.2013

Ми пересувалися містом наосліп…

Ті, хто нічого не бачить з народження…

Ті, хто вже звик до темряви, але ще пам’ятає кольори і місто…

Ті, котрі бачать світло і тіні, обриси і трохи стежку перед собою…

…і ми – начепивши пов’язки на очі.

 

Це був квест для журналістів від моїх давніх хороших знайомих із Генерації успішної дії. Наша подорож містом починалася від Будинку вчителя, де знаходиться Волинський прес-клуб, до зупинки «ЦУМ», звідки ми мали потрапти на Автостанцію №1, а потім – знову в центр міста – у супермаркет «Сільпо» і на завершення – в департамент соцполітики Луцької міської ради. На кожній точці нас чекали завдання, розгадати які потрібно було наосліп.

Моя прекрасна супроводжуюча Леся Хижук із тих незрячих, котрі з певних причин втратили зір і котрі «пам’ятають» цей світ. Каже, звикати було важко, але набагато легше пристосуватися, ніж незрячим від народження…

 

Пішохідні місця

Дотепер я думала, що бруківка в центрі міста – то вже хоч трохи пристойніше і практичніше – не буде танути разом із весняним снігом, як асфальтне покриття. Для взуття на шпильках – проблема, але шпильки – то ж не для вулиць, а для подіуму.

Проте підбори можна змінити, а як бути незрячим? Якщо би мене із зав’язаними очима поставили посеред площі, обернули двічі навколо осі і сказали знайти потрібний напрямок, я би його не знайшла. Хоча ні, знайшла би, спершу кілька разів наткнувшись на бордюри, людей, пам’ятник Лесі Українці (мої незрячі друзі кажуть, що в ідеалі мали би прокласти доріжки з рельєфної бруківки, які би допомагали рухатися в потрібному напрямку). І навіть якби дісталася звукового світлофора, мала би повний шанс перечепитися за клумбу просто перед переходом.

Але все це – лише дрібні перешкоди порівняно з тротуарами, що подалі центру міста. Ями, калюжі, відсутність будь-якого орієнтиру, автомобілі на тротуарах – усе це далеко не сприяє комфортному пересуванню незрячих і навіть слабозорих. Я вже не кажу про можливі відкриті люки, вириті рови, тощо.

 

Транспорт

Ми очікували на зупинці біля ЦУМу маршрутку до автовокзалу. Було гамірно. Чи то на камеру, чи то від серця люди нам підказували, який номер під’їхав. Але завдання №1 – зайти в транспорт. Це вимагає чималого часу. Спершу треба визначити, де закінчується бордюр, аби не впасти під колеса, потім намацати саму маршрутку (водії до бордюрів не під’їжджають) і, щоб потрапити в двері, треба ззовні її трохи «повитирати». Аналогічно – вийти із маршрутки: ти сходиш з останньої сходинки, робиш крок і зачіпляєшся об бордюр…

Для того, щоб потрапити до потрібного місця призначення, треба добре орієнтуватися в місті – де який поворот і яка зупинка вздовж маршруту: ані дорогою до автовокзалу, ані в зворотньому напрямку зупинки в транспорті не озвучувалися. Один із водіїв сказав, що система не працює.

 

Супермаркет

Єдине місце порівняно комфортного перебування – супермаркет: можна провести руками по стелажах, зорієнтуватися – в крупах ти чи соках. Але щоб визначитися з виробником, маркою, вмістом упаковки, потрібна допомога. Працівники супермаркету до нас не підбігли, але нам радо допомогли люди, котрі проходили повз.

 

Про внутрішнє

Криві тротуари, заставлені автомобілями і загорожами… «Глухі» маршрутки і безладно гучні вулиці… А в тобі відбувається щось неймовірне…

Чуєш власний подих, серцебиття і суцільний гул довкола. Здається, що ти в світі авто, і краще зупинитися на місці, аніж робити крок.

Значення слова «бачити» у незрячих кардинально відрізняється від нашого з вами розуміння. І в прямому, і в переносному значеннях. Те, що для нас є буденним і звичним, на що ми не звертаємо увагу, бо можемо обійти, переступити, уникнути, для них стає серйозною перешкодою, яка нерідко загрожує здоров’ю, а то й життю.

Мабуть, варто всім зав’язати очі, аби нарешті побачити…

Богдана СТЕЛЬМАХ


2019-10-19 23:32:49
Коментарі

Андрей

2013-10-22, 17:51:45

как то печально смотрится вами нарисованная картинка, в прочим не только для незрячих людей думаю ! (Відповісти)

Çàãðóçêà...