Слово Волині

Вівторок, 16.07.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Батьки і вальдорфська школа

Коментувати
0
17:29 15.02.2015
2 лютого в автокатастрофі загинув Андрій Кузьменко. Прослуховуючи усі останні інтерв’ю співака, я натрапила на відео львівського каналу Tvoemisto.tv, де Кузьма  розмірковує про Україну та її майбутнє.

– Я не уявляю майбутнє країни через 5 років з таким ставленням до дітей.
Зараз виховується дуже багато незадіяних дітей і ця кількість збільшується в геометричній прогресії.

Останнім часом з прогресією ростуть страшні новини.

Прогрес людського суспільства відбувається по спіралі, тому цілком природно, що проблеми, які гостро вставали перед суспільствами багатьох Європейських країн на початку  ХХ сторіччя, після Першої світової війни, є актуальними і нині. 

«Ми повинні виховати людей, сприйнятливих до всього, що відбувається в світі, людей, які, зустрічаючи на своєму шляху щось нове, готові щоразу заново, без упереджених правил, визначити своє ставлення до цього нового своїм власним відчуттям, своїм судженням».
Рудольф Штайнер 

У країнах минулого комуністичного правління вальдорфська педагогіка стала можлива лише з розпадом Радянського Союзу. І саме батьки стали творцями альтернативної педагогіки. Я поцікавилася в батьків, як вони обирали школу для своїх дітей. 

Розповідає українка Євгенія, син якої ходив спершу у вальдорфську школу  Дніпропетровська, а після переїзду – навчається у Гамбурзі.

– Ще як син був маленьким, думалось, що  буде далі? Радянська школа залишила в нас багато спогадів, на жаль, зрідка приємних. Ми були для більшості вчителів масою, на яку гарчали, бо інакше нічого не вийде з нас. Таким  був процес виховання і навчання. У пострадянський час до цього додалися озлоблення від низьких зарплат та нахабство вимагати від батьків «подяк», – пригадує Євгенія. 

Німкеня Маріон  була ученицею вальдорфської школи, тому для неї було ясно – щастя такого навчання  бажає і своїм дітям: 

– Без оцінок і з довірою вчителів, які тебе розвивають. І хоч не було оцінювання, я завжди добре вчилася і чудово склала іспити. 

Величезною перевагою вальдорфської педагогіки батьки вважають  не тезу «дитина МАЄ вчитись», а найголовніше завдання вчителя – зацікавити дітей у навчанні.  Що приваблює у вальдорфській школі? Продовжує Євгенія: – Вальдорфська школа стала для нас єдиним вірним шляхом. Найбільша радість бачити, як діти зранку біжать до школи, чекають на кожний урок, із захопленням розповідають, що робили сьогодні, чути всі пісні, які вони у школі співають, і бачити  результат навчання. Діти не розважаються, а дійсно вчаться. Батьки намагаються усе вирішувати РАЗОМ. Звичайно,  є і ті, кому потрібні важкі рюкзаки і страх перед вчителем. Такі повертаються у звичайну школу.

Доротея вибрала вальдорфську школу для свого сина через індивідуальний підхід і розвиток  як сильних, так і слабких сторін дитини. Зараз Мартін у 10-му  класі вальдорфської школи міста Гамбург. І хоч неохоче розповідає про шкільні новини, зате школи  нізащо би не поміняв. Яка реакція на уроки? 

Продовжує Доротея:

– Розвиток образного мислення, граючись ти навчаєшся і, на відміну від запханого в голову, це засідає глибоко в пам’яті. Мистецтва – музика, театр – роблять життя учня багатшим і надихають людей. Скільки радості і креативу на виступах, де УСІ мають місце сказати, грати, показати. З дитинства діти вчаться виступати перед іншими і представляти себе.

Молодша доня Євгенії зараз першкласниця вальдорфської школи. Мама розуміє, що навряд чи діти скажуть: «Дякуємо, що ви нам обрали вальдорфську школу», бо вони не мають змоги порівняти ці різні світи. Але діти задоволені. І разом з ними – батьки. Батьківська спільнота у вальдорфській школі є ще одним важливим елементом успіху. З першої зустрічі вони мають стати великою родиною, де кожен дорослий робить щось для всіх дітей класу. Де батьки поважають кожну дитину, навіть якщо хтось смикає улюблену доньку за коси, чи кидає каміння.  Треба розмовляти, а не залякувати беззахисного бешкетника.

Своєю довірою батьки вчать школярів довіряти вчителю, своєю допомогою дають зрозуміти, що школа не є якась окрема будівля, куди пішов зранку, а потім повернувся; а що це ще одне місце, де діти живуть, ще одна частка їхньої душі, ще одна рідна домівка. На мою думку, якщо дитина зростає в умовах душевного комфорту, то їй легше буде іти далі у життя, дивитись вперед без остраху і будувати своє майбутнє.

 ... Моя мрія – заснувати вальдорфську школу у рідному Луцьку, на західній Україні, маю на цей рік план – проведення семінарів з іноземними доцентами та закладення каменю на будівництво вальдорфської школи. 

Більше інформації:
(далі буде) Юлія Марушко
2019-07-16 05:31:10
Коментарі
Çàãðóçêà...