Слово Волині

Середа, 24.07.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Волиняни мандрували Боржавським хребтом

Коментувати
0
20:10 25.03.2015
У чергові вихідні мене охопило дике бажання піти в гори. Нічого більше не цікавило: ні розважальні заходи, ні посиденьки. Хочу в гори – і все!  Обдзвонила друзів, знайомих – ніхто нікуди не збирався. На допомогу прийшла порада колєжанки Оксани з Колок. Вона вже декілька років поспіль подорожує з людьми, які зареєстровані на форумі у соцмережі.

Відповідь прийшла миттєво: так, збираємося пройтися по Боржавському хребту, ночівля в наметах. Я згадала про свій перший туристичний похід, який був «20 лєт тому назад». Про обморожені пальці, замерзлі чоботи; по коліна, а то й по пояс – сніг. А ще – про блуд, який на нас напав у карпатських хащах – ми не знали, де ми і що з нами буде, але це все в минулому... 

Взявши квитки на потяг до Воловця, я поспіхом скидаю «обмундирування» в рюкзак. А зранку мене зустрічає палюче сонце у Воловці та компанія зовсім незнайомих людей: Саша, організатор із Києва, Вітя з Рівного, Андрій з Івано-Франківська, Сергій, Юля, два Лєши зі Львова, Семен з Новомосковська (Дніпропетровської області). Згодом ми всі познайомилися, подружилися, адже в горах взаємовиручка та взаємодопомога – це головне.

Перший наш об’єкт – водоспад Шипіт, дуже зневоднений за зиму, зустрів нас своїм шумом. Потім піднялися до місця ночівлі. А коли зайшло сонце, стало так морозно, сиро, неприємно, що починались дрижаки. Але вогонь та «100 грам горючого вовнутрь» врятували ситуацію. Але в мене був звичайний спальник, а в решти – зимові, в яких при мінус 12 – тепло спати. Виручив Семен із Новомосковська. Він, хоч і сам змерз, мені віддав на всі ночі свою теплу куртку. Є ще справжні чоловіки, і це радує.

Наступного дня ми піднялися на Боржавський хребет, гори Високий Верх, Плай. Підішли до діючої метеостанції, де знайшли табличку, що тут працював В’ячеслав Чорновіл. Заночували біля старої розваленої сироварні, якби не тепла куртка Семена, замерзла б…  Ну і на третій день ми всі розслабилися, грілися та засмагали на весняному сонці, аж носи погоріли та згодом пооблуплювалися. Найприємніше нас чекало, коли вже спустилися знову в Воловець. Зайшли у місцеве кафе й замовили пива з хот-догом – за успішний, вдалий та з приємними враженнями наш несподіваний турпохід. 

До речі, два Лєши та Юля з Донецької області дуже полюбили Карпатські гори, знімають квартири та знайшли роботи у Львові, повертатися в окуповані території не хочуть. Вірять у щасливу та процвітаючу Україну. Вітя з Рівного восени заготовляє та сушить овочі,  робить сухі супи, борщі, овочеві рагу. Вміст пакунків, які важать 10-20 грамів, готуються за 15-20 хвилин на примусі чи вогні. Цими смаколиками він і нашу групу виручив! Уявляєте, вони в нього є у продажу. Саша з Києва взяв на себе відповідальність за організацію турпоходу. Зізнався, що теж «захворів» Карпатами. Андрій з Івано-Франківська часто ходить у гори та все фотографує. Семен із Новомосковська працює на заводі, бідкався, що відпустка випала у березні. Сергій зі Львова весь час мене штурхав, коли я починала хропіти в наметі... Ми всі тішилися, що Карпатські гори є НАШИМИ, і часто згадували Кримські… Так хочеться  знову там побувати, тільки як в УКРАЇНСЬКИХ...

Руслана МЕЛЬНИК
2019-07-24 02:03:35
Коментарі
Çàãðóçêà...