Слово Волині

Четвер, 22.06.2017

Всі новини Волині на одному сайті

У Німеччині вчителя сприймають так, як в українському селі – священика

Коментувати
0
11:34 01.02.2016
Бородатий анекдот про те, як розгніваний чоловік, повернувшись із батьківських зборів, гримає на дружину: «Ти не могла сказати, що наша доня вже в другому класі?»,  актуальний і для вальдорфської педагогіки. У Києві на семінарі для вальдорфських учителів я постійно запитувала: «А де тут чоловіки?».  Це сприймали як жарт, хоча суто жіноче обличчя педагогіки – загальноукраїнська проблема. За статистикою 75 відсотків наших учителів – це жінки. У початковій школі лише 2 відсотки чоловіків, у середній – 15,  у вищій –  50 на 50. 

Цікаво, що в  Німеччині на кожному кроці можна побачити заохочувальну рекламу на кшталт «Стань вихователем! Будь вчителем!». Перспективна професія – в тренді. Чимало охочих опановує фах педагога, для випускників вишів обов’язковим є соціальний рік у школах, чоловіки працюють вихователями навіть у групах продовженого дня...

«Вчитель у Німеччині – то як батюшка в селі», – коротко пояснила моя викладачка. Статус чиновника, зменшення податків, стабільність, висока пенсія. Респект. Але все одно не вистачає чоловіків-педагогів. Мій колега, вчитель початкових класів Мауер, бачить такий вихід із ситуації: «Якби ухвалили закон, що кожен третій, кого приймають на роботу в школу, маєбути чоловік, ситуація змінилася б. Наприклад, у нашому колективі на 20 жінок –  п’ять чоловіків. У середній чи початковій школі працюють переважно жінки. З малюками не кожен зможе...». 

Читаю стрічку новин у метро: «Кожна п’ята дитина в Німеччині – бідна. Переважно такі діти живуть у неповноцінних сім’ях Східної Німеччини». Поняття бідності, як і метро, у нас  різняться. Те, що бідність для німця, для українця – багатство. І йдеться не лише про матеріальне. Чи існує статистика, скільки дітей в Україні бідують через брак навчання та  виховання? 

Пригадую, коли я, радіоведуча, стала педагогом, на мене дивилися як мінімум з жалістю і як  максимум зі співчуттям – мовляв, здуріла. Шкірою відчувала всю непрестижність освітньої праці, хай і в альтернативній сфері.

У світі співвідношення чоловіків та жінок педагогів приблизно 50 на 50.  І тенденція до зменшення, що почалася у 1970-х роках, зберігається. Організовуючи влітку перший вальдорфський семінар у Луцьку, я зустріла знайомого, батька трьох дітей. На моє запрошення на лекції «Економічне, культурне, правове життя суспільства і роль школи у ньому» він пирснув сміхом, відповівши стандартно: «Педагогіка – то не моє».

Але невже виховання – завдання лише для жінок? Як впливає цей дисбаланс на дітей? Про традиційний патріархат, гендерні стереотипи у шкільній освіті,  рольовий підхід до виховання дітей варто робити ток-шоу.  

«Особистість вчителя для дитини важливіша, ніж предмет».
Рудольф Штайнер

Упевнена, що кожен із нас може пригадати яскраві приклади, коли з появою нового вчителя «найгірший» предмет враз ставав улюбленим і навпаки. В основі вальдорфської педагогіки особистість вихователя та вчителя відіграє неабияку роль, адже важливі не тільки методики чи технології, важливі насамперед якості людини, здатної вдихнути душу в предмет, який викладає. 

На Волині зростає цікавість до вальдорфської педагогіки. В січні відбувся другий семінар  «Людинознавство як основа педагогіки» з лекторами із Німеччини Оленою та Маттіасом Кілльге. Андрій Маланчак, слухач семінару, приїхав із Новояворівська. Йому вальдорфська педагогіка подобається тим, що враховує природні потреби і можливості дитини, а не штампує дітей-всезнайок, що в ній нема оцінок, а отже, нема й підміни цінностей. І хоч Андрій не впевнений, що надалі займатиметься саме вальдорфом, але поділився враженнями від семінару: «Найперше треба закладати в дітей любов до людей, природи, праці. Не вчити, а показувати приклад. Не напихати інформацією, а давати можливість вибирати те, що подобається, йти за  природним бажанням дитини до пізнання. Брати до уваги досягнення психології». 

І наостанку чомусь кортить навести приклад зі світової практики. Бодай  Ван Гога, який до 27 років не проявляв себе як художник  і  працював учителем та проповідником. 

Юлія МАРУШКО
Фото Юлії МАРУШКО, 
Ірини КУНИНЕЦЬ
2017-06-22 17:13:36
Коментарі