Слово Волині

Неділя, 19.11.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Вальдорфська вчителька розповіла про альтернативну освіту в Швейцарії

Коментувати
0
20:15 07.11.2017

Вальдорфська вчителька Юлія Марушко поділилась тим, як запрацювала у Цюриху альтернативна школа, в Китаї діють вальдорфські садки, а в Луцьку з'явилась група ентузіастів, яка хоче бачити інакшу школу з гармонійним розвитком дитини.

Про це пише "Район.Луцьк".


«Розкажи мені, любиш ти чи ні. «Тиша навкруги» Тріо Мареничів

«Пісня про Цюрих. Місто – індикатор внутрішнього стану. Я знала, що Швейцарія – країна для латання внутрішнього стану. «Лікуй душу в Швейцарії, де на кожному кроці – пейзажі, сир, шоколад», – прочитавши мою статтю радить подруга Лілія. Я ж п’ю місцеве пиво, і константую: країна створена для душевної рівноваги, з одного боку, і розвитку психічних захворювань – з іншого. У воєнний та післявоєнний час тут знаходили притулок багато моїх улюблених митців: один з них – Олексій фон Явленський.

Для багатьох мирна Швейцарія була не рятунком, а смерттю, наприклад Ернст Людвін Кірхнер. В перший же вечір в Швейцарії моя подруга Уляна забрала мене на лекцію в швейцарський мистецький архів, в якому досліджують творчість художників, які творили в клініці для душевнохворих. Доцент університету Цюріху Роджер Фаєт розповів, що Швейцарія – перша країна, яка зацікавилася мистецтвом душевнохворих. Ще в 20-30 роках тут почали ґрунтовно досліджувати мистецтво в психлікарнях. Кого цікавить тема – може лишитись на піврічну практику в архіві. Я ж більше трьох тижнів у Швейцарії не протягну, та й задачу маю іншу – розвиток альтернативної педагогіки в Луцьку.


Юлія Марушко (справа) та її подруга Ліза (зліва) на фоні  школи Рудольфа Штайнера в Цюріху
Юлія Марушко (справа) та її подруга Ліза (зліва) на фоні школи Рудольфа Штайнера в Цюріху

Вперше я приїхала в Цюрих у травні 2012-го. Тоді я була вчителькою німецької мови у київській вальдорфській школі «Софія». Навчаючись на Київському вальдорфському педагогічному семінарі я прихистила вальдорфську випускницю, студентку східноєвропейської історії і літератури з Швейцарії, яка приїхала в Україну. Ми не бачилися п'ять років, Ліза досі студентка, її сестра, закінчивши вальдорфську школу, навчається на вчительку, але не вальдорфську, суто з матеріальних роздумів: у вчителів державних шкіл більша зарплатня.

Свою подорож у Луцьк 27-річна Ліза запам’ятала так: «Найбільше вразили темні вулиці міста, це романтично, бо такі яскраві зорі, але така темрява».

Пам’ятаю, як ми виходили з квартири батьків на вулиці Світлій і Ліза, з країни, де в селі працює сенсорна підсвітка, з надією в голосі запитала, чи в під’їзді ввімкнеться світло, я лише засміялася і роки по тому таки вкрутила лампочку, яка досі сяє.

Через Лізу я познайомилася з її мамою Регулою, вальдорфським класним вчителем і вчителем мистецтва, яка, в свою чергу, запросила мене в 2012-му на практику. Я жила в старому центрі Цюріха, відразу поруч школи, це був чудовий час – зранку школа, після обіду – я з акварелями повзала на дах (в Швейцарії у всіх є столики на даху), сідала малювати і починався дощ. І так щодня, три тижні поспіль.


Вальдорфська вчителька Регула
Вальдорфська вчителька Регула

акварелі Цюриха
акварелі Цюриха

Роботи Юлії Марушко
Роботи Юлії Марушко

Картина Юлії Марушко
Картина Юлії Марушко

«В птахів не мокне пір’я, а у мертвого птаха, чи як вирвати – пір’я страшне», – спостереження Регіни

«Мій дідусь був ініціатором школи школи Рудольфа Штайнера в Цюриху, – розповідає Регіна, класна вчителька 5-го класу. Цього року школа святкуватиме 90-ий день народження. А починалося все з дідуся Регули, який був інженером, познайомившись з антропософом, захотів щоб і його четверо дітей ходили в вальдорфську школу. Знайшовши юриста, шкільного лікаря та вчителя він познайомив усіх і… раптово помер. Йому було 35. Друзі продовжили справу дідуся Регули, вальдорфський вчитель пізніше переїхав в Норвегію, де заснував вальдорфську школу.


Школа Рудольфа Штайнера в Цюриху цього року святкуватиме 90-річчя
Школа Рудольфа Штайнера в Цюриху цього року святкуватиме 90-річчя


Ми розмовляли з Регулою в оточенні лебедів і чайок поруч Цюрихського озеру.

Регула і Юлія Марушко в оточенні лебетів
Регула і Юлія Марушко в оточенні лебетів


Я, розповідаючи їй про розвиток вальдорфу в Луцьку, сказала про ймовірний варіант експерементального класу в державній школі. Вона вважає це чудовим, адже в Швейцарії держава не підтримує приватних шкіл, за все платять батьки. Багато вчителів в державних школах працюють за вальдорфською методикою, приховуючи це. Регула щойно повернулася з Китаю, де дозволені лише вальдорфські садки. Всі школи в Китаї мають були державні – така система, існує лише одна школа, яку заснували німці.

Регула відмовилася від життя і роботи в Шанхаї, але погодилася через рік-два провести семінар в Луцьку. А поки побажання Луцькій вальдорфській ініціативі і тим, хто цікавиться альтернативною педагогікою.

Відео побажання ініціативі:

Дні в Швейцарії розтопили лід, який я набула, живучи чотири роки в північній Німеччині. Живучи в селі (якщо язик підніметься назвати так місце, де живе моя подруга Уляна і найвідоміший тенісист світу – Роджер Федерер), усі вітаються, мова лоскоче, звучить як дзвіночок на шиях корів, я усміхаюся у відповідь й усіма відчуттями вбираю в себе красоти. Все тут красиво: природа, авто, люди, корови – останній вводять мене в медитативний стан, а фермерки пробуджують – маючи 35 корів, (я рахувала) жінка поганяє їх з французьким манікюром !

Думаю про Волинь – край лісів і озер. В Цюриху немає пісень про красу міста чи озера. Порівняння недоречні. Ти про це не співаєш. Ти вдихаєш. Все просякнуто багатством і достоїнством.


Юлія Марушко біля вальдорфської школи у Цюриху
Юлія Марушко біля вальдорфської школи у Цюриху

«Любити – це дієслово», – каже Уляна, а вона знає, має люблячого чоловіка, двох діток та будинок з виглядом на Цюрихське озеро.

«А в очах сія, я навік твоя». «Тиша навкруги» Тріо Мареничів

Щовечора я дивилися на воду очима Федерера в швейцарському селі, маючи всі зорі біля моїх ніг, і думала про вальдорфську школу в Луцьку. «Ви як майбутні вчителі», – саме ця фраза відвела мою подругу Уляну від професії вчителя. Студенка державного педагогічного університету кинула навчання, але ще у 18 років вирішила, що її діти будуть ходити у вальдорфську школу. Їй дали реферат про вальдорфську педагогіку, і вона його презентувала так, що доцентка за 60 років життя нічого схожого не бачила, а Уляна була щаслива, коли дізналася що існує педагогіка, в якій враховується душа і тіло людини. І хоч вальдорфський садок за 1,5 години від дому, Уляна возитиме туди своїх малеч.

Покидаючи місто, я побачила на вокзалі зібрання незрячих людей. В Європі вони можуть пересуватися самостійно. Але кожен має свого поводиря. Розірвавши відносини я усвідомила – це як нове взуття, за яким треба стежити і берегти. Самотня і в новому взутті я намагаюся стояти на своїх ногах. Так і поводирю легше.


Юлія Марушко поряд із вальдорфською школою в Цюриху
Юлія Марушко поряд із вальдорфською школою в Цюриху

З 2012-го року, коли я вперше приїхала в Цюрих, ми виросли. За цей час і в Луцьку зросла і працює група ентузіастів, які зробили вибір на здоровий, гармонійних розвиток людини.

Повернувшись у Гамбург, я побачила, що птахи сушать крила, а човни готові до води».

2017-11-19 19:50:10
Коментарі
Çàãðóçêà...