Слово Волині

СПЕЦПРОЕКТ

Історія кохання

Всі новини Волині на одному сайті

Прийшло каяття, та нема вороття

Коментувати
0
15:27 02.12.2015
Василь дивився вечірній випуск новин, коли задзвонив мобільний телефон. «І кому в так упору не спиться?» – подумав, бо довелося вилазити з-під ковдри, щоб взяти слухавку. «Ви – Василь Петрук? Ваша дружина сьогодні померла. Будете хоронити? Бо люди вже по селу гроші збирають», – як обухом по голові вдарили Василя цією звісткою.

«Будемо. Зараз напитаю машину, заберемо», – прохрипів у відповідь.  Спочатку обдзвонив дітей, потім пішов до сусідів, щоб допомогли привезти покійницю додому. 

Вже в машині трохи почав оговтуватись. Бо їхали з водієм мовчки, та й про що було балакати? Катю вигнав із дому давно – пила безпробудно. Діти ще до школи ходили. Наймолодшій не виповнилося й десяти. А мати виносила з хати все, не перебираючи: постільну білизну, продукти, побутову техніку... Оскільки обоє працювали в торгівлі, то запасів було чимало. Мусив ховати у сейф, щоб хоч щось на придане для доньок залишилося. І просив схаменутися, і бив, і на лікування відправляв – усе марно. Вже коли почала в сусідів красти, вигнав. Дав кілька штурханів на прощання і виставив за ворота. Сказав, щоб на порозі більше не бачив.

І таки не бачив... Зараз ось привезе, покладуть у домовині. Будуть іти друзі, сусіди, родина. Сусіди ще іноді питали, чи не дає про себе знати Катя. А родичі ніколи не цікавилися. Казали, правильно зробив. Бо нащо жінка, яка сім’ю ганить? Дівчатам іще заміж іти, їм не треба поганої слави.

... - Виходьте, дядьку, приїхали, – перебив спогади сусід. 

Василь поплентався до сільської ради. Там уже чекав голова. Дістав із кишені конверт і простягнув Василеві: «Ось, люди назбирали за вечір. Ваша Катя хоч і пиячила, а до роботи була як норовиста коняка. Ніхто з нею спрацюватися не міг. Шкода жінку, бо наймитувала на інших, а плата була одна – могорич».

Назад Василь їхав із Катею в салоні бусика. Плакав, як мале дитя за мамою. Не соромився сліз. Бо таки любив її, навіть відбив у товариша, за якого Катя збиралася заміж. Закидав подарунками, в кіно запрошував і таки відвоював. Катя була гарна, як намальована. Робота в руках горіла. Вміла все: спекти, зварити, городу дати лад, навіть облицювальну плитку клала сама. Три доньки їм дав Бог. Дуже хотіли сина, але народилася Маринка-мазунка. Її Катя любила найбільше. Але Маринка соромилася матері-п’янички, навіть зраділа, коли батько її вигнав. 

Катя пристала до такого ж пияка в сусідньому селі. Тоді ще не було мобільних телефонів, то дзвонила з сільради до сусідів, щоб поговорити з дітьми. Старші ще балакали, а молодша – нізащо! Казала, що не має спільної мови  з пияками. Тепер сама така, діти стидаються. Хто б подумав, що саме Маринка піде слідами матері й приохотиться до чарки? Чоловік її покинув, дітей виховує сам. До Маринки не пускає, та й вони не дуже рвуться...

Бусик пригальмував біля хати. Всюди горіло світло, метушилися люди. Незважаючи на пізню пору, зійшлися родичі та сусіди. Не було тільки Маринки – вона ще звечора напилася і міцно спала. Василь був дуже вдячний, що ніхто не питав зайвого. Бо все-таки матір його дітей померла, а все решта не має значення.

Ніч і наступний день минули наче уві сні. Йшли люди, несли вінки, говорили слова співчуття... Священик з докором дивився на родичів померлої, які стояли біля домовини. Василь тільки витирав сльози. Бо зрозумів, що прийшло каяття, та нема вороття...   ї

Марта ЮЛАНТОВА
2019-09-21 01:41:42
Коментарі
Çàãðóçêà...