Слово Волині

СПЕЦПРОЕКТ

Історія кохання

Всі новини Волині на одному сайті

Твій син – мій син!

Коментувати
0
11:55 09.01.2016
Ірині  було  неповних сімнадцять, а  Вікторові – чотирнадцять, коли дівчина помітила, що хлопець до неї небайдужий. Вона не раз ловила на собі  його захоплені позирки, коли  підліток думав, що цього ніхто не бачить. Але варто було їм зустрітися очима, як він починав червоніти і відводити погляд кудись убік, а при розмові – заїкатися. 

Вітя завжди намагався опинитися там, де бувала Іра. А це було зовсім нескладно, оскільки обоє мешкали в одному селі, і дівчина навчалася в одному класі з його старшою сестрою. Дівчата дружили і часто бували одна в одної. 

Спочатку увага меншого на три роки брата подруги Ірину трішки забавляла,  і вона не раз навмисно пускала йому бісики. Згодом, зрозумівши, що хлопець сприймає її невинний флірт досить-таки серйозно, старалася всіляко хлопця уникати.

Закінчивши школу, вона переїхала до міста і вступила до інституту. Якщо в нечасті її приїзди в село вони інколи й зустрічалися, то зустрічі ці були  дуже короткі.  Ірина віталася з Віктором, який встиг перетворитися на гарного юнака зі смоляними кучерями, перекидалася кількома  буденними фразами і йшла у своїх справах. А він і далі проводжав її захопленим поглядом…

Минуло ще три роки. На четвертому курсі Іра до нестями закохалася в  старшого на сім років викладача, який вів у їхній групі практичні заняття. Олександр винаймав однокімнатну квартиру неподалік вишу й часто запрошував її до себе додому…

 Одного дня дівчина зрозуміла, що завагітніла. Сказала про це коханому, але радості від такої звістки в його очах не помітила. Понад те, Олександр став її уникати, а на всі  дзвінки відповідав, що дуже зайнятий. А через два місяці Іра дізналася, що він одружується з іншою, батько якої  відомий професор і завідувач кафедри.

Страх. Ось що відчула дівчина цієї миті. Як сказати мамі, яка виховувала її одна? А ще сором перед родичами, сусідами... Невпевненість у своєму майбутньому, нескінченний токсикоз і слабкість змусили дівчину взяти академвідпустку і їхати додому.

Кілька днів вона мовчала, а на стурбовані запитання неньки відповідала, що в неї все добре, що просто втомилася і хоче трішки відпочити від занять. Та невблаганний час не стояв на місці, і приховувати свій стан  було дедалі важче. В один із вечорів вона таки наважилась і зізналась мамі. 

Це була найжахливіша ніч у її житті. Сльози, докори, гіркота, повна безвихідь…  Ірині здавалось, що мама в ці хвилини постаріла на десять років. Але саме вона однозначно вирішила, що донька має народжувати.

Якось повертаючись із жіночої консультації, Ірина несподівано зустріла Віктора. Привітавшись, він крадькома глянув на неї, розповнілу, і тихо спитав:

 –  І хто у нас щасливий татусь?

Опустивши очі долу і відчуваючи, як щоки починають палахкотіти червоним багрянцем,  ледь видихнула: 

– Немає ніякого татуся… Це буде мій син…

– А може, і мій? – запитав він, заглянувши їй у вічі довгим пронизливим поглядом, в якому вона прочитала стільки всепоглинальної любові й ніжності, що просто отетеріла. 

– А що скажуть люди? На тебе ж усі пальцями показуватимуть…

– Яке мені діло до людей. Для мене головне, що скажеш ти. Згідна стати моєю дружиною? Ти ж знаєш, що всі ці роки я марив тобою і вдень і вночі. Ти приходила до мене у снах, і скільки не намагався витруїти тебе зі свого серця, так і не зміг…
Через місяць вони зареєстрували шлюб, а ще через три Віктор обережно і боязко прийняв  на руки від медсестри пологового будинку сповиток, з якого на нього глянули голубі, як літнє небо, такі ж, як в  Ірини, очі… 

Минув час. Тепер  Ірина знає, що таке  справжнє кохання і справжнє жіноче щастя.  Поруч із нею чоловік, який став для неї та двох їхніх діток –  Юрка і Насті –  надійною опорою, здатною витримати будь-які життєві буревії,  захистити від усіх бід і напастей.

Анна ЛУЧКОВСЬКА, 
м. Нововолинськ
2017-12-18 05:14:30
Коментарі
Çàãðóçêà...