Слово Волині

СПЕЦПРОЕКТ

Історія кохання

Всі новини Волині на одному сайті

Рідна кров

Маркові Степаненку сьогодні виповнилося дев’яносто три, а на вигляд і не скажеш: високий, вродливий, погляд проникливий, як за душу чіпляється. Його вік видають хіба що благородна сивина та дрібні зморщечки під очима, але й вони, здається, з’явилися не від літ, а від того, що чоловік хитромудро примружує очі, коли дивиться на яскраве сонце

Курортний роман

– Оленко, я закохалася, – почулося у слухавці замість привітання. – Він такий!... Такий!... Одне слово, найкращий… Все, я пропала

На бобах

Упродовж останніх років Тарас не відчував себе таким щасливим, як цього дня. Його душа співала: сьогодні чоловік став батьком. У Тараса народився син, попри те, що він обожнював доньку  від першого шлюбу. Єдине виправдання для колишньої  дружини він знаходив у тому, що Стефанія не забороняла Тарасові спілкуватися з дівчинкою. А тепер у нього з’явився ще  й син

Зрада

Їх називали в селищі «трьома мушкетерами», бо на новорічному бал-маскараді у школі вони й справді вирядилися в костюми французької королівської епохи

Іванів сад

Старого Івана Гребенця всі вважали відлюдником. Непоказний та неговіркий, ще й від стороннього ока по всьому периметру хати відгороджений величезним садом, вже притоптаний, проте ще дужий чолов’яга, навіть для місцевого сарафанного радіо лишався  об’єктом надто вже екстраординарним

Повернення

Марія прокинулась удосвіта. У старій хаті було холодно, бо ще звечора не натопила. Вилізати з-під ковдри не мала бажання. Боліла спина та руки після вчорашнього походу до лісу по хмиз. Та господарство, яке складалося з кількох курок, собаки, кота та корови-годувальниці, вимагало уваги. Марія поволі встала. «Боже, чи то я тільки одна так мучуся? Чому ти залишив мене живою, а сина забрав?» Ці німі запитання  – немов молитви щодень

Лямур із розрахунку

Зустріч із черговим залицяльником була цікавою та повчальною. Початок – стандартним: захід у бар на пиво з піцою, задушевна розмова протягом трьох годин, домовленість зустрітися знову

Якщо одружуватися – то з принцесою

«Якщо красти – то мільйон, якщо кохатися – то з королевою, якщо одружуватися – то з принцесою», – Єгор подумки повторював улюблену Вадимову приказку і усміхався

Пряничний будиночок

Хата була стара, бабусина. Вона колись її називала «пряничний будиночок». Така вона була маленька і затишна.