Слово Волині

Неділя, 17.11.2019

Всі новини Волині на одному сайті

Головний лікар Рожищенської райлікарні: «Наше завдання, щоб люди не відчули реформування медицини»

Коментувати
1
13:00 22.10.2013

Рожищенська районна лікарня має тривалі традиції, адже заснована ще 1939 року. Починалася з одного невеликого терапевтичного відділення. Зараз – це потужний медичний заклад, який обслуговує населення всього району з населенням 40 тисяч і міста Рожище, у якому проживає 14 тисяч осіб. Враховуючи те, що поряд проходить міжнародна траса, то тут часто обслуговують і травмованих на дорозі. На сьогодні лікарня має 160 ліжок.   Щорічно у тут лікується близько 10 тисяч хворих, проводять близько тисячі оперативних втручань, народжується близько 500 новонароджених, у поліклініку звертаються десь 20-30 тисяч людей, включно з повторними зверненнями.

Про зміни у лікарні пов'язані з медреформою, труднощі і особливості "сільської" медицини ми поговорили з головний лікарем закладу Віктором Редзієм. 

Вікторе Степановичу, що змінилося у вашій лікарні після реорганізції?

Не можу сказати, щоб щось змінилося кардинально. Ми стараємося, щоб люди не відчули цієї реорганізації. Моє головне завдання, як головного лікаря, забезпечити, аби пацієнти не чули навіть, що відбувають реформи. Тож хворі, як мали змогу отримати повну медичну допомогу, так і далі її отримують.

Порядок надання медичної допомоги передбачає, що людина має звертатися спочатку до сімейного лікаря, а вже тоді сімейний лікар за потреби скеровує пацієнта до лікаря-спеціаліста. Район наш сільський, люди нове сприймають важко. Тому недоречно і не варто відразу скеровувати до сімейних лікарів, а пізніше до спеціалістів: коли людина звикла йти собі йти до лора, то нехай іде.

Зараз триває перехідний період і я сподіваюся, що пацієнти цього не відчули. Наші вузькі спеціалісти приймають «первинних» хворих, як і приймали. З часом в ідеальному режимі мають працювати кваліфіковані сімейні лікарі. А з ними, як і всюди, на разі є проблема. Сімейні лікарі, які працюють зараз у Центрі – це дільничні терапевти, педіатри, які мають спеціалізації. Цьому треба вчитися, а хто близько до пенсії, то вже й не планує...

 

Якою є структура лікарні? Що змінилося у зв’язку з медреформою?

У структурі лікарні працюють відділення: хірургічне відділення, терапевтичне відділення, неврологічне, акушерсько-гінекологічне, пологовий стаціонар, інфекційне відділення, дитяче, приймальне. Тобто, структура лікарні на сьогодні дає можливість надавати будь-яку медичну допомогу. Як невідкладну, так і екcтрену,для хворих будь-якого профілю.

До 2 липня 2013 року у структуру лікарні ще входили фельшерсько-акушерські пункти, лікарські сільські амбулаторії. Після реорганізації створили нову структуру – Районний центр первинної медико-санітарної допомоги, який відповідає за надання первинної медичної допомоги. Він включає в себе фельшерсько-акушерські пункти, 5 сільських лікарських амбулаторій (4 по селах і одна новоутворена міська на базі поліклініки). Це повністю нова установа, що має свою адміністрацію, бухгалтерію, штат, статут.

Також у складі нашої лікарні до липня було відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги і швидка допомога. Тепер це відомство обласного центру екстреної та невідкладної медичної допомоги. У нас було 3 бригади швидкої. Тепер у нас базується дві машини, а третя – на базі Доросинівської амбулаторії.


Чи пішла на користь лікарні реорганізація швидкої?

Раніше дзвінки поступали у наш диспетчерський пункт на номер 103 і відбувалося обслуговування. Тепер територіальний принцип відкинутий  - дзвінки потрапляють в «область» і диспетчери відправляють на виклик ту машину, що знаходиться найближче. Тобто якщо до реформи на аварію під Луцьком на Ковельскій трасі їхала швидка з Луцької райлікарні (а це село Ліпіни), то тепер їде з Рожищ, бо ми ближче територіально. Проте до нас виклики продовжують поступати, як і раніше, і ми їдемо, а не пояснюємо людям, що то вже не наша компетенція. Поки що скарг нема, що швидка десь не доїхала. Від мене, як головного лікаря, відійшли проблеми забезпечення машин швидкої паливно-мастильними матеріалами, з ремонтами, заміною шин тощо. А у попередні роки на нас були питання торгів, тендерів і не раз медичні працівники скидалися, щоб купити пальне для швидкої. Зараз такого точно немає.


Як у вас справи з фінансуванням?

Медицина – це галузь затратна, яку скільки не фінансуй, а все одно вистачати не буде. З досвіду нашої лікарні - 60-70% медичного обладнання у нас працює з часу відкриття цього корпусу, тобто 80-х років. Це і рентген-обладнання, і медінвентар, і меблі. Їх замінити проблемно, бо не вистачає коштів. А щоб все це замінити згідно табеля оснащення, то треба дуже великих коштів.  Ця сума сягає декількох мільйонів. Один рентген-апарат, який тут із 70-х років, коштує близько 1 мільйона гривень. Я вже не кажу про інше сучасне обладнання – комп’ютери, томографи і так далі. Тож є проблеми з фінансуванням. Я вже 7 років працюю головним лікарем і ці проблеми переходять з року в рік. Стараємося виходити із ситуації і скорочуємо витрати на обслуговування самої лікарні.

Яким чином?

Наприклад, впроваджуємо енергозберігаючі технології. На нашому балансі є газова котельня. Щорічне використання  газу сягало близько мільйона гривень. Тобто на добу ішло до 20-25 тисяч гривень на день. Це колосальна сума. Тому минулого року ми розпочали реконструкцію котельні за допомогою багатьох людей – місцевих політиків, депутатів верховної ради, місцевих і обласних керівників. Так ми перейшли на тверде паливо – паливну тріску з механічною подачею. За опалювальний сезон ми зекономили близько 900 тисяч гривень.

Також співпрацюємо з іноземними благодійними організаціями. Так, протягом останніх 10 років ми тісно співпрацюємо з німецькими благодійниками, які нам стали більше, ніж друзі. З їхньою допомогою ми замінили майже 90% старих ліжок у стаціонарі на ліжка-трансформери. Вони ж нам подарували апарат для ультра-звукової діагностики, кисневі концентратори, санітарний автомобіль для транспортування важкохворих (навіть в медичні установи Києва возимо пацієнтів) тощо. За ці роки сума точно сягне 10 мільйонів гривен. Зараз благодійний фонд «Європейський вектор» проводить ремонт частини пологового відділення.

Зараз працюємо над системою очистки води у нашій артсвердловині, роботу якої відновили минулого року. Зробити це довелося через зупинку сир заводу, який забезпечував пів міста водою. Тепер ми не залежимо від роботи цього підприємства.

На скільки вдається робити безкоштовну медицину справді безкоштовною?

У нас на ліжко-день для хворого стаціонару згідно бюджету виділяється на харчування 3,2 гривні і на медикаменти – 3,3 гривні. От уявіть собі, як можна пролікувати людину за ці гроші? Тому люди змушені самі купувати медикаменти. Нам дуже неприємно людям це говорити, особливо людям з села. Та є пацієнти, які не мають можливості придбати медикаменти, робити обстеження, то все це робиться за кошт лікарні. Ми нікому не відмовляємо, надаємо допомогу, бо це наш обов’язок. І ми не питаємо чи є гроші, чи нема. Невідкладна допомога у нас однозначно надається безкоштовно, але пізніше після діагностики, звичайно, пропонуємо набір медикментів, які треба купити, бо лікарня не має змоги їх придбати. Щодо харчування пацієнтів, то є така особливість сільської медицини: мешканці району завжди допомагають лікарні з продуктами. А наші працівники кухні іноді приносять продукти з дому. Особливо в сезон, коли є зелень, огірки, помідори. Це особливості сільської медицини.

Люди заготовляють для нас овочі, однієї картоплі назбируємо до 20 тонн.  В нашій їдальні є і овочі, і м’ясо, і молочні продукти. Ми всі як велика сім’я і люди ставляться з відповідальністю і щирістю до виконання своїх обов’язків. Не може кухарка подивитися в очі хворому, якщо у супі не буде якоїсь зелені…За такий підхід я дуже вдячний працівникам, насамперед господарським, які це розуміють і з душею все роблять. Молочні продукти, м’ясо, рибу ми закупляємо і переважно у місцевих виробників. Загалом у нас хворі непогано харчують, я особисто контролюю цей процес.

Особлива категорія у нас – ветерани Великої вітчизняної війни. Їм держава виділяє 40 гривень щоденно на харчування. Також у дитячому відділенні ми намагаємося прохарчувати діток на більшу суму.


Як справи у лікарні з діагностичном обладнанням?

Дещо у нас є, але багато ще й хотілося би. У нас уже 3 роки, як є сучасне обладнання для ультразвукової діагностики, вартістю понад мільйон гривень. Придбали обладнання для діагностики шлунку, кишечника, потребує заміни фізіотерапевтичне обладнання, тому що теж вичерпало свій ресурс. А заміни потребує рентген обладнання, яке у нас з 70-х років і воно вже нікого не влаштовує. А сучасний апарат коштує більше мільйона гривень. Район такої суму «не потягне», бо дотаційний. Тож надія тільки, що надійде з центру по розподілу.

Якщо до нас поступають хворі з порушеннями мозкового кровообігу, то на МРТ мусимо вести в обласну лікарню за свій кошт своїм транспортом. То нас ще рятує близькість до обласного центру – Рожище всього за 25 км від Луцька.  Але якби все було на місці, то не було би ризику для хворого, а також затримки у часі.

Чи маєте проблеми з кадрами?

На сьогодні у лікарні працює 360 медичних працівників. З них 61 лікар та 10 інтернів. Сподіваюся, що після закінчення інтернатури вони підуть до нас на роботу. Бо є проблема, що 15-16% лікарів - пенсіонери. Це по всій Україні така проблема, особливо на Сході. Хоча до нас приходять і молоді працівники, та втримати їх важко. Молоді спеціалісти незабезпечені житлом,  місцева влада не має можливості допомогти. Добре, що хоч є зобов’язання випускників медвузів відпрацювати 3 роки. З молодшим персоналом проблем немає, бо потужно працюють Луцький і Ківерцівський медичні коледжі, які нас постачають кадрами.

Після реформування наш штат скоротився, частина людей перейшла на роботу  в ЦПМСД. Туди перейшли наші терапевти, сімейні лікар.


Чи є у вас лікарські династії?

Так, звісно. Наприклад, це сім’я Басаликів. Батько - уролог, син - хірург, дочка - невропатолог, невістка - лор. Та останнім часом діти медиків неохоче ідуть в університет. А приблизно 60% випускників медичних навчальних закладів не йдуть в медицину. Бо якщо людина вчилася за 15-20 тисяч гривень в рік 6 років, а ще 3 роки інтернатури, то 9-10 років тільки вчитися. Як такі гроші можна відробити? Тому я категорично проти платної форми навчання спеціалістів в галузі медицини. Не може лікар вивчитись за гроші. Тай навчання зараз зовсім не те. Я не кажу, що у 70-х роках я отримав суперову освіту, але нам вчили. Але зараз освіта в медицині дуже змінилася. А відповідальність великах, тому й не йдуть випускники в медицину… Люди незадоволені, бо самі розуміють, що ми не дотримуємося статті Конституції про безкоштовну медицину.

  

Наталка ПАХАЙЧУК

Фото Вікторії Величко

 

 

 

 

2019-11-17 09:48:35
Коментарі

Бальбуза Валентина

2019-08-20, 12:11:52

Шановний Вікторе Степановичу!Я поважаю лікарів,але коли лікар-педіатр Соловей відмовляється подивитись дитинку з температурою 39,і каже:"Накінець ми не іздимо туди-сюди",то це є не професіонал,а дибіл.Дитина проживає у с.Дубище.Будь ласка прийміть міри. (Відповісти)

Çàãðóçêà...