Слово Волині

Вівторок, 17.10.2017

Всі новини Волині на одному сайті

Декомунізація по-шацьки, або Чапаєв – не наш герой

Коментувати
2
11:51 02.04.2016
В Україні триває процес декомунізації відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і заборону пропаганди їх символіки». Сільські ради Шацького району буквально на перших після виборів (25 жовтня 2015 року. – Авт.) сесіях прийняли рішення про перейменування вулиць з більшовицько-комуністичними назвами. 

У селі Піща вулиця Леніна стала Центральною, у Пульмі  Калініна – Незалежності, у Прип’яті перейменовано аж дві: Радянську – на Центральну, Комсомольську – на Березівську. У селі Пулемець не повважали за потрібне змінити назву вулиці Жовтнева, хоча всі прекрасно розуміють, що походить вона не від назви другого місяця осені, а від Жовтневого перевороту 1917 року. У Світязі також залишили назви Радянська, Жовтнева, Комсомольська. На думку депутатів, назва «Радянська» походить від невинного і повсякденного слова «рада» (адміністративно-територіальна одиниця). Тюрми народів – Радянського Союзу – світязькі обранці громади взагалі до уваги не взяли. Хоча вбивчі наслідки радянської політики – русифікації, пригнічення національної самобутності, голодоморів, політичних репресій і, зрештою, окупації частини території України й війни в наші дні – донині терзають слабку та знекровлену державу. 

В Самійличівській та Ростанській сільських радах комуністичних назв вулиць нема, тому відповідно й перейменовувати не було що. У Шацькій селищній раді вулиць Леніна, Комсомольська, Радянської армії давно вже не побачиш, проте досі ріжуть слух  Жовтнева, 17 вересня та Чапаєва. Для прикладу, вулицю Чапаєва деякі шацькі депутати не те що не спішать перейменовувати, а палко захищають, називаючи її історією.

Хочеться запитати: чиєю історією? Українською, волинською?..

Після того як сучасні дослідники змалювали справжню картину подвигів комдива, канонізованого радянською пропагандою у фільмі «Чапаєв» та однойменному романі Дмитра Фурманова, його життя вже не здається таким легендарним. Головними ворогами Чапаєва були уральські козаки, які лише прагнули зберегти свої внутрішні порядки, тому й не визнавали влади комуністів. Каральні загони червоноармійців під проводом Чапаєва, здійснюючи «розкуркулення по-уральськи», грабували будинки козаків (не гребували жіночою білизною і дитячими іграшками!), забирали врожай, ґвалтували та вбивали жінок. «Легендарний» наказував не брати в полон жодного козачка. «Всіх, – казав він, – кінчати падлюк».

Така-от «наша» історія. Її й будемо розповідати своїм дітям і внукам, коли ті запитають, чиїм же іменем названа їхня вулиця?  

А тепер трохи фактів про іншу дату. Якби не було її в історії України, може, й держава наша не пожинала тепер таких гірких плодів занепаду і не було б загрози втрати незалежності. 17 вересня 1939 року радянські війська без оголошення війни перейшли польський кордон і за 12 днів майже без опору зайняли Галичину і Західну Волинь (все робилося відповідно до таємного протоколу Молотова –Ріббентропа, підписаного між СРСР та Німеччиною). Радянський Союз офіційно виправдовував свою агресію необхідністю «надати допомогу українцям перед навислою загрозою».

Ту «допомогу» західні українці відчули дуже скоро, бо радянізація зачепила всі сфери їхнього життя: заборона діяльності всіх українських партій, закриття товариств та установ, переслідування і фізичне знищення українських патріотів та громадських діячів. І водночас великомасштабна масова депортація населення краю, що супроводжувалася справжнім геноцидом. 

Страшні втрати, яких зазнали українці внаслідок радянського вторгнення, не можна виправдати нічим. Таку дату, як 17 вересня 1939-го, потрібно пам’ятати, бо це наш біль, наша спільна трагедія. Однак не маємо морального права залишати її в топонімічних назвах. 


Якщо органи місцевого самоврядування під різними приводами відмовляються виконувати закон про декомунізацію і перейменовувати вулиці,  це згодом за них зробить обласна влада. Але дасть їм свої назви, ігноруючи думку місцевих жителів. 
І замість епілогу. Через деякий час після початку радянського терору зародився потужний рух опору – Українська повстанська армія – як відповідь на радянсько-німецьку окупацію. Що ми знаємо про подвиги лісових воїнів, які в ті часи розгортали збройну боротьбу на Волині? Чи відомі пересічним громадянам їхні імена –  справжніх героїв, для яких Україна була понад усе? На громадських обговореннях люди мають дискутувати про увічнення в назві вулиці імені того чи іншого захисника України, видатного митця чи науковця, а не про лояльність до знавіснілого у своїй жорстокості більшовика Чапаєва. 

Мирослава ЦЮП’ЯХ
2017-10-17 12:26:07
Коментарі

Олег

2016-04-02, 13:33:28

Потрібно свідомим українцям проявити ініціативу і країну від комуняцького минулого відмивати ..не має потреби соціальні речі ,що були за часів тоталітаризму ,забороняти : безоплатну медичну допомогу , безоплатне навчання,профспілковий рух ,чи восьми годинний робочий день ..просто потрібно комуняцьких ідолів з життя назавжди викидати а надбання людства залишати.. (Відповісти)

а чим жовтневий

2016-04-02, 21:39:57

переворот відрізняется від іншіх які масони роблять у краінах які виходять з під контролю (Відповісти)

Çàãðóçêà...