Слово Волині

Четвер, 17.08.2017

Всі новини Волині на одному сайті

На Волині земельний спір виграв учасник АТО

Коментувати
0
16:00 08.04.2016
У селі Світязь через земельну ділянку спалахнув конфлікт, який, зрештою, призвів до судового позову. Земельні сварки часто розв’язують у судах, утім, справа, свідком розгляду якої я стала, набула розголосу,  тому що відповідач у ній – учасник АТО зі статусом інваліда війни.

Ділянкою площею 0, 2243 га на вулиці Шевченка, 14 в селі Світязь із 1990 року користувалася сім’я Диманів. Земля спочатку належала пансіонату «Шацькі озера», де протягом 17 років працювала Надія ДИМАН, згодом,  за усною домовленістю з керівництвом закладу, ділянка для ведення ОСГ перейшла в користування сім’ї Надії Василівни. Господарі очистили її, завезли понад п’ять машин землі і протягом багатьох років садили на ній городину. Батьки хотіли, щоб там побудувала будинок їхня донька Юлія Ковтач, тому вона неодноразово зверталася в сільську раду з відповідними заявами. Проте завжди отримувала відмову.

У 2015 році цю земельну ділянку, яка на той час входила до земель запасу, на сесії Світязької сільської ради виділили жителю села Світязь Андрієві ФЕДУНУ – учаснику бойових дій на Сході України (рішення 83/19 від 06.11.2015 р.). Натомість Юлії Ковтач, заяву якої теж розглядали, відмовили (рішення 83/20 від 06.11.2015 р.). Жінка подала в суд на Андрія Федуна та Світязьку сільську раду.

Протягом трьох судових засідань, на яких головувала Наталія Жевнєрова, суддя Шацького районного суду, було відтворено в деталях доленосну сесію, досліджено всі письмові докази.

Представник Світязької сільської ради Василь Носуліч підтвердив, що донька Диманів писала заяви на ділянку з метою її подальшого узаконення, проте було ухвалено рішення розробити за цією адресою масив для учасників АТО. На ділянку на вул. Шевченка, 14 претендувало четверо місцевих жителів – троє учасників АТО і Юлія Ковтач. Першою на сесії, що відбувалася 11 листопада минулого року, розглядали заяву Андрія Федуна. Перед голосуванням депутати врахували той факт, що учасники АТО мають право на першочергове отримання земельної ділянки, що Андрій є учасником бойових дій, інвалідом війни, найдовше перебував на службі, пережив полон і катування. Під час обговорення надали слово й солдатові, присутньому на сесії (двох інших заявників-учасників АТО не було), а після цього ухвалили рішення на користь Андрія Федуна. Іншим трьом заявникам відмовили.
Адвокат позивача Ігор Волков у лінії обвинувачення взяв за основу факт порушення регламенту роботи Світязької сільської ради. Спірне питання, за словами адвоката, депутати мали б обговорити, чого в протоколі сесії не зафіксовано.

– Моя довірителька 25 років користувалася цією ділянкою, і сільська рада не заперечувала проти цього. Її право – першою претендувати на землю. А от для учасників АТО в органі місцевого самоврядування мали б розробити окремий житловий масив, – відзначив Ігор Волков.

Василь Носуліч наголосив, що сільська рада жодним чином не порушила норм закону. Затвердження детального плану, оприлюднення документа в районній газеті, громадське обговорення – все відбувалося відповідно до законодавства.

Шацький районний суд повністю відмовив громадянці Ковтач у її позовних вимогах.
На перший погляд, конфлікт вичерпано. Утім, Надія Диман вийшла із залу суду в сльозах. Чверть століття вона обробляла цю землю, вкладала в неї сили й душу, а тепер не матиме де посадити біля хати кошик картоплі. Її біль зрозумілий кожному.

Андрію Федуну, якому довелося пережити найстрашніше в полоні ворога – тортури, вартувало надлюдських зусиль відбути три судові засідання. На його прохання суддя робила перерви, майже в шоковому стані ознайомлювалася зі списком Андрієвих травм. Слухання переносили, бо учасник АТО потребував лікування в госпіталі.

Односельчани стали ворогами. Надія Диман не розуміє, чому Андрій Федун не відмовився від цієї землі, її землі, яку їй просто не дали узаконити. А воїну АТО, що пройшов крізь пекло війни, захищаючи Україну, не вкладається в голові, чому за законно отриману земельну ділянку його судять.

В суді все просто: є закон, вирок, відповідальність. В житті складніше, в ньому – живі люди, емоції, переживання. Чому в сільській раді, ухвалюючи рішення, не враховують людського фактора й не намагаються уникнути таких-от, як у цій ситуації, лобових зіткнень, що породжують ненависть між жителями та недовіру до тих, хто насправді має обстоювати їхні інтереси? А потрібно всього-на-всього виявити мудрість, далекоглядність і залишитися при цьому не бездушними роботами, які продукують рішення, а людьми. 

Мирослава ЦЮП’ЯХ
2017-08-17 22:17:35
Коментарі