Слово Волині

Середа, 11.12.2019

Всі новини Волині на одному сайті

На Волині взялися за психологічну реабілітацію військовиків, що побували у зоні АТО. ФОТО. ВІДЕО

Коментувати
1
16:01 05.11.2014
За неповний місяць волонтери ковельського Центру допомоги 51-й ОМБР вже оздоровили майже три десятки осіб! Здебільшого, це – хлопці, котрі пройшли полон, мають поранення або й ті, хто прослужив на Сході півроку чи більше.

У них всіх, кажуть психологи, спільна проблема – тягар минулого:  тривожні сни, роздратованість, відсутність бачення перспективи. Якщо таким людям вчасно не надати підтримку, вони можуть звести рахунки з життям. Відтак нині завдання фахівців від медицини – максимально «розговорити» пацієнтів. Подекуди навіть шляхом самоаналізу.

Антоній Мельник, доцент кафедри практичної психології СНУ ім. Лесі Українки:

- Для хлопців потрібно висловитися, виговоритися. Тобто, вербалізувати ту внутрішню емоційну напругу, яка у них є. Вони часто втікають від тих тем, які їх хвилюють, за які вони переживають. І для того, щоби спровокувати їх на такі теми, ми малюємо карти де вони були, в яких місцях вони переживали певні потрясіння. Іноді вони навіть «флеш беком» – поверненням назад – повинні пережити ту ситуацію,  яка їм близька. Але це все робиться для того, аби зблизилися із небезпеками, у яких ці герої були, розчленувати їх на частинки і відпустити. Тобто, якщо вони будуть втікати від споминів, будуть їх боятися – воєнне минуле  буде переслідувати їх як тінь. Просто треба ще раз все це пережити в легкій формі і відпустити. Згадувати: це було, так сталося, але цього більше ніколи не буде!

Антоній Мельник – психолог від Бога. Вже котрий рік поспіль він викладає у Східноєвропейському університеті. Те, що учасники АТО рано чи пізно матимуть поствоєнний синдром і потребуватимуть  лікування душ, чоловік казав ще на початках антитерористичної операції.  Більше того, щоби краще зрозуміти своїх майбутніх пацієнтів, він з власної ініціативи побував у зоні бойових дій. Тому зараз на березі мальовничого Світязю, де, власне, тривають кількаденні курси реабілітації воїнів, говорить з волинськими «атівцями», як то кажуть, їхньою мовою. Поради дає теж не дитячі.

Антоній Мельник, доцент кафедри практичної психології СНУ ім. Лесі Українки:

- Ми тут моделюємо ситуації. Створюємо підходи до вирішення тієї чи іншої проблеми. Міняємо її бачення. Вони виконують такі завдання, як знайти три плюси зі свого полону. От знайди, що ти виніс із цього корисного? І, виявляється, такі плюси є: вони там познайомилися зі своїми однополчанами, яких раніше не знали, вони набули колосального життєвого досвіду. Я навіть їм наголошую, що до Вас, хлопці, ще будуть звертатися за таким досвідом. Бути в умовах бойових дій – це досвід, яким необхідно ділитися. Не потрібно стерти з пам’яті, а треба оцінити і використати.

Андрій та Віталій настанови психолога слухають надуважно. Друзі пережили полон, приниження, страх бути розстріляними. Від жахіть іловайського котла,  діляться хлопці, не відійшли й понині.  Відтак, аби позбутися негативу, вдаються до артерапії.  Причиною свого неспокою називають екс-комбрига 51-ї Пивоваренка. На малювання його «портрету»  йде менше п’яти хвилин. Гроші та кров – головні складові образу полковника. Бо саме він, за словами волинян, призвів до чисельних втрат серед українських армійців.

Андрій Федун, військовослужбовець:

- Я їхав, а у мене в БМП в шоломі була налаштована радіостанція. І Пивоваренко з кимось переговорювався. Сказав: перші їдуть мої, а ззаду – клоуни. Кому він таке доповідав  - ніхто не знає. І коли почався обстріл він дав команду всім бігти вліво, а сам побіг к сторону росіян.  Намальований чорт із червоними очима. Зуби в крові – ось ви їх бачите. В кого саме, запитаєте? В нашого полковника Пивоваренка, котрий може стати генералом. В нашого Генштабу АТО, який за долари, євро, гривні перейшли на сторону людей із георгієвськими стрічками.

Віталій Когут, військовослужбовець:

- Щоби я йому сказав? Нехай подивиться усім матерям в очі, діти яких загинули. Дружинам… В очах людей все написано. Якщо його порівняти з якимось звіром, то це буде гієна. Пригорблений, із косим поглядом, недоговорював часто.

Агресивність учорашніх солдатів зрозуміти можна. Вони не лише позбулися на Донбасі здоров’я, а й потрапили до виру цілковитої невизначеності. Хлопці  не демобілізовані, а перебувають у відпустці. Разом з тим, їх рідна 51-ша бригада вже розформована, тож під який берег гребти – не знають. Команди вертатися назад на Схід ніхто не давав, а якщо дадуть, то чи багато навоюють травмовані фізично та морально?

Андрій Федун, військовослужбовець:

- 99,9 відсотків даю, що нас знову туди заберуть. Тобто, як нас набрали, коли розпочалася війна, нами і закінчать. В мене думка така: генерали просто хочуть знищити тих, хто був у 51-й бригаді. Бо 51 була по всьому Сходу, але її ніде не було. «Айдарівці», хлопці з «Азову» кажуть, що нам обідно за вас - ви ж з нами були! Ви - бригада-призрак. Згадують лише тоді, як багато «двохсотих» появляється, або тоді, як починають бастувати. Тоді помічають.
  
Втім, не зважаючи на такі перипетії, робота з реабілітації «атівців» не припинятиметься. На сьогодні формується уже третя група людей, що  потребують відновлення. З пацієнтами  працюватиме не лише психолог, а й мануальний терапевт, рефлексолог. Тож пілотний проект, який започаткував ковельський Центр допомоги 51-й бригаді, можна вважати на 100% вдалим, - резюмують волонтери. Тим паче, коли добрі результати є мало не щодень.

Анна Лисакова, волонтер:

- Дуже великі зміни. На першому тренінгу, то ми переживали – як вони себе будуть вести? І коли прийшли хлопці замучені, «забиті», кожен в собі, то після - люди світилися. Але мета цього тренінгу в тому, що людина має працювати вдома. Якщо виходить важка ситуація в житті, він повинен згадувати, що його вчили. Тобто, від роботи над собою буде залежати, що буде далі. 

Позбутися негативного «баласту» та шукати позитив навіть у дріб’язкових речах – головна мета  автотренінгів. Хто і я к з цим справився – покаже час. Цікаво, що навіть по завершенню курсів, слідкувати за психологічним здоров’ям учорашніх солдатів все одно будуть. І знову ж таки з подачі волонтерів, але вже централізовано.

Анна Ткаченко, волонтер:

- У нас є на даний момент психологи-волонтери. Є стабільних семеро людей. Це психологи, котрі працюють в школах з важкими підлітками. І вони самі прийшли до нашого Центру і сказали: ми хочемо допомагати. Вони вже спілкуються із пораненими. Єдина проблема – що вони не мали досвіду роботи саме з військовими. Але ми для них організуємо тренінг, і вони в подальшому будуть вести супровід і цих хлопців, і хлопців, котрих тут не було ще.

А нинішня, друга зустріч волонтерів, героїв-патріотів та медиків добігла кінця. За настановою психологів кожен з учасників тренінгу повезе додому якусь річ, що нагадуватиме йому про  час, проведений з користю. Хтось візьме малюнка з сеансу артерапії , а хтось жменю золотавого пляжного піску. Світязькі краєвиди та цілюще соснове повітря – ось додаткові складові через які реабілітацію солдатів вирішили провести саме у Шацькому районі.  Знаючі люди кажуть: якраз восени, озеро, що відоме на всю Україну, найбільше вражає своєю неповторністю. Втім, релаксувати і рибалити тут можна цілий рік.

Анна Лисакова, волонтер:

- Ми дуже дякуємо благодійному фонду «Патріоти Волині». На даний момент це єдиний фонд, який зацікавився нами і дуже швидко профінансував нашу роботу. Тому дякують і хлопці, і психологи, і лікарі, котрі зараз з нами працюють. Будемо просити долучатися благодійників інших до нашої справи.
2019-12-11 20:56:38
Коментарі

Олександр Харченко

2014-11-05, 21:57:38

Гарний опис: і ситуації, і моделі рішення... Так би і про наш волонтерський реабілітаційний центр, що в м. Луцьку, в готелі Профспілковий. Не для "піару" нас, а, можливо, хтось з Ваших читачів взнає про свої можливості реабілітації воїнів. (Відповісти)

Çàãðóçêà...