Слово Волині

Понеділок, 23.10.2017

Всі новини Волині на одному сайті

У Китаї батьки готові продавати житло і наймати куток, щоб дитина вчилася

Коментувати
0
12:19 21.03.2016
Юлія СМАЛЬ – мама двійнят Марка й Оленки та маленького Лесика, активна блогерка, пластунка, з 2002 року і до останнього декрету працювала вчителем хімії. Нині Юля з родиною живе в Піднебесній. А в Україну приїхала не тільки погостювати,  а й щоб презентувати свою нову книжку.

– Юлю, розкажи читачам «Слова Волині», як з’явилася твоя книжка «Хто повірить Елеонорі Чайці?» і кому вона призначена?

–  Починаю з кінця: призначена для легкого жіночого читання. Не те щоб я якось за гендерну дискримінацію, проте чоловіки цих простих побутових романтичних казок не зрозуміють. 

З’явилася… З’явилася в Китаї, від моменту появи ідеї до моменту появи книжки на папері та в книгарнях минуло небагато часу, менш як рік. Якогось дня прийшла ідея, іншого – почало писатися, далі – рішення видавництва, редактура, коректура. Задумувалося для підлітків, але внутрішньо я ще не доросла писати для цієї аудиторії. Отже, героїня в голові виросла, тому вийшла книжка для дорослих дівчаток.

–  Ти живеш на дві країни. Як ваша сім’я опинилися в Китаї?

– Це питання мені ставлять ледь чи не щодня. Щоб опинятися – то ні, ми туди цілеспрямовано і ще й довго їхали – більш як добу. Чому ми в Китаї? Щоб бути разом з чоловіком і татом, який поки що там працює. Ні, ми там не назавжди, але надовго. 

– Оскільки в тебе немалий досвід роботи педагогом, що можеш сказати, порівнюючи освіту в Україні та Китаї? І яке там ставлення до вчителя?

–  Спільне: у нас ще, певно, з радянських часів однакові програми з математики. Різне: напевно, всі знають, що в різних країнах різні карти світу публікують. От у нас карта виглядає так, ніби Євразія – величезна, а Європа – це просто центр карти, в якому свій центр десь в Україні. У Китаї на карті світу в центрі Китай, ніби повз нього нульовий меридіан проходить.  

А якщо серйозно, то в Китаї культ професії вчителя, і ним не може стати абихто. Якщо вчитель зателефонує і скаже, що дитина не справляється, то сором батькам, вони мусять вжити заходів. Він може домогтися, наприклад, звільнення мами з роботи, якщо дитина негарно пише ієрогліфи. Складно собі уявити таку ситуацію в Україні, еге ж? 

У Китаї лише платне навчання. Тільки виняткові студенти отримують стипендію. Дуже почесно мати в родині студента, а потім уже спеціаліста з вищою освітою. Батьки готові продавати житло і наймати куток, аби дитинка вчилася. Звісно, і конкурс до вишу там шалений. Погано вчився, не слухався, друшляв – твій максимум хіба училище, та й то…

– Як навчаються твої діти, так би мовити, живучи на дві країни? 

– Так і навчаються – на дві країни. Екстерном – українська школа, стаціонарно – китайська. Щоправда, це поки плани. Дотепер було домашнє навчання за українською програмою, а у вечірній школі опановували китайську мову. 

– До чого в Китаї ти ніколи не зможеш звикнути?

– До нахабності. З милою усмішкою в порожніх очах вони можуть відтиснути тебе від твого візочка з дитиною, влізти поперед тебе, щоб сфотографувати, почати мацати тебе під час обіду в ресторані. Так вони, певно, і землі завойовують – тихою наглістю з милим усміхом. 

– Які кардинальні відмінності між українцями та китайцями, окрім зовнішніх ознак?

– Українці за своєю суттю індивідуалісти. Це тільки в нас могли народитися приказки про жабу з болотом, крайню хату, свою сорочку і т.ін. Китайці сильні оцим своїм мурашником. Немає індивідуального, є колективне. Один гвинтик у системі погоди не робить, одна людина мало важить, а весь китайський народ, півтора мільярда мурашок – це вже сила, з якою будь-хто повинен координуватися. 

– Повертаючись до питань літературних, чи маєш наразі якийсь проект у роботі та якої наступної книжки чекати твоїм читачам?

– Проектів багато. І розповідь про Китай… така більше публіцистичного змісту. І наступна книжка в «Теплій серії». Запланувала цьогоріч написати та розмалювати дитячу повість. Я не художник, але ніхто академізму з мене й не вимагає. А ще задачник складаю хімічний, от щойно накупила нових книжок із хімії. Ходжу, насолоджуюся, ідеями дихаю. Планів – вагон із дрезиною.

Ольга ЛЯСНЮК
2017-10-23 18:09:20
Коментарі
Çàãðóçêà...